Вільне життя

Велопробіг заради Сенсотеки

Проект під назвою “Бачу! Можу! Допоможу!” організували небайдужі до проблем незрячих люди. З їхньої ініціативи стартував 30-денний загальноукраїнський благодійний велопробіг.

DSC_0206Його маршрут охоплює майже всю країну: Львів, Рівне, Житомир, Київ, Черкаси, Умань, Вінниця, Чернівці та Івано-Франківськ. До того ж, участь у ньому беруть незрячі та слабозорі з різних міст. Їдуть вони на велосипедах-тандемах та звичайних роверах. Впродовж маршруту їм проводять екскурсії визначними місцями.

Тернопіль також проліг через карту велосипедистів. У нашому місті вони зустрілися з журналістами та розповіли про мету подорожі. За словами координатора велопробігу Вікторії Лучки, вони хочуть продемонструвати, що незрячі (як і будь-які інші особи з інвалідністю) можуть більше, ніж суспільство від них очікує.

— Ці люди можуть бути повноцінними членами українського суспільства, — каже Вікторія. — Вони здатні самостійно ініціювати проекти і акції, та доводити оточуючим, що обмеження існують лише в їхніх головах. З велопробігом за участю незрячих ми проїдемо через десять областей України. Маємо два велосипеди-тандеми, а також нас будуть супроводжувати інші велосипедисти в тих містах, через які ми будемо проїжджати. У нас зараз є учасники з Одеси, Харкова, зі Львова та з Києва. І це лише початок.

DSC_0207В часі велопробігу триває збір коштів для облаштування у Львові першої української Сенсотеки. Вона діятиме у бібліотеці №18, де буде можливість спільно зрячим і незрячим людям проводити час та вчитися. Вона буде адаптована до потреб інвалідів по зору спеціальними доріжками, відповідними знаками на стінах і пристосованою апаратурою. Пожертвувати гроші на Сенсотеку можна на сайті I see! I can! I will!.

Важливо, що, хоча організатором велопробігу є львівська громадська організація «Інститут українських студій», сама ідея заходу належить її колишньому президенту Миколі Пеху. Він був незрячим із дитинства, проте це, за словами Вікторії Лучки, не завадило йому стати надзвичайно активною людиною та заряджати всіх навколо своїм бойовим духом. «Він навчався в Америці, у Британії, в Канаді і працював у громадському секторі, — додає Вікторія. — А за два тижні до того, коли ми вже знали, що будемо реалізовувати проект, його велику мрію, Микола Пех помер. Тому велопробіг проводимо в пам’ять про нього».

Проект приніс багато позитивних вражень і самим його учасникам з вадами зору. Незряча одеситка Світлана Ліра (працює редактором Одеського обласного радіо) бере участь у марафоні ще й тому, що веде авторський проект, у якому розповідає про позитивні випадки в житті осіб з інвалідністю. На велосипед-тандем вона сіла вперше і це їй дуже сподобалося: «В мене таке відчуття, що я їду самостійно, незважаючи на те, що керує ним пілот, — ділиться емоціями дівчина. — І це відчуття швидкості та вітру у волоссі дуже приємне. Цього не відчуєш, коли займаєшся на велотренажері». Нещодавно Світлана дізналася про подібний досвід у Німеччині. Там у кожному місті діють клуби велосипедистів-тандемістів. Незрячі і слабозорі мають можливість щовихідних кудись поїхати. Втім, поки що нам до такого далеко. На думку Світлани Ліри, українське суспільство ще не готове сприймати незрячих людей самостійними. Як також і не йде їм назустріч у питанні працевлаштування. Водночас привернути увагу українців до усіх цих проблем і є одним із завдань благодійного велопробігу.

Фото Ірини НЕБЕСНОЇ

Loading...

Про автора

Вікторія Маньовська

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься.

46001
м.Тернопіль
вул.Гетьмана Сагайдачного,9,
+38 0352 235 461
Email: webmaster@vilne.org.ua

Новини

Підписка на новини