Вільне життя

Чоловік із добрим серцем

obnimat

Не раз помічаю, що сучасні дівчата задивляються на обличчя, статуру кавалерів, а ось про душу, внутрішній світ часто забувають. Але ж це так важливо, адже врода людини рано чи пізно зів’яне, а от характер, звички не зміняться.


Не всі гарні хлопці мають таке ж серце, інколи ж непоказний з вигляду чоловік зможе перетворити життя коханої на казку. Вирішила розповісти читачам газети повчальну життєву історію своїх однокласників.

Він був непримітним хлопчиськом, вона — відмінницею і сліпучою красунею. Ще зі старших класів Тоня помічала, якими закоханими очима дивиться на неї Юрко, проте була переконана, що нічого спільного у неї з цим скромним непоказним хлопцем бути не може. Тож коли юнак освідчився їй на випускному вечорі, одразу натякнула, що він їй не пара.

А потім їхні дороги розійшлися. У студентське веселе життя Тоня пірнула з головою. Серед однокурсників віднайшла багато друзів, разом училися, відпочивали, мандрували. Після другого курсу одна із товаришок запросила Тоню на весілля. Там, на забаві у невеликому селі, вона і помітила темноокого Степана. Дівчина зустрілася із ним поглядом і зрозуміла, що закохалася на все життя.

Через рік навчання довелося покинути, адже у молодій сім’ї з’явилася донечка. Дорога до міста була неблизькою, та й залишати дитину не було з ким. За короткий проміжок часу на Тонині плечі звалилася робота по господарству, обробляння городів, догляд за немовлям та опіка над хворою Степановою мамою. Вона не нарікала, хай би тільки чоловік був трохи чуйнішим, добрішим і турботливішим. На жаль, перше велике кохання її засліпило: познайомившись зі Степаном, Тоня тонула в його очах, не помічаючи деспотичного жорсткого характеру. Надіялася, що складну чоловікову вдачу згладить народження сина. Проте атмосфера в родині не поліпшилася: Степан узяв за звичку затримуватися на роботі, заглядати у чарку, а згодом почав піднімати на дружину руку.

file64140229_ef3f2c3c

Життя для Тоні стало просто нестерпним. Сварки, сльози, крики переляканих дітей, синці. Щовечора виглядала чоловіка з роботи з острахом, думаючи, чи доведеться сьогодні з малими ховатися по сусідах, чи можна спокійно заночувати у своїй хаті. Жінка вже й забула, коли востаннє була щасливою, сміялася, тішилася приємними дрібницями. Дивилася в дзеркало й не впізнавала в собі, виснаженій до краю, колишню красуню. Не знати, скільки б Тоня із донькою та сином промучилися у тому пеклі, якби не передсмертне прохання Степанової мами: «Тікай, дитино, разом із внуками від мого сина подалі. Він не заслуговує, аби йому стільки терпіли й прощали. Йому не потрібна ні ти, ні діти. Знаю, про що кажу, бо ще з молодих літ зносила таке приниження від його батька. Степан у нього вдався й іншим уже ніколи не буде».

Після похорону свекрухи Тоня з дітьми подалася до міста. Позичила у родички трохи грошей, винайняла квартиру та влаштувалася прибиральницею на одне із підприємств. Яким було її здивування, коли, миючи коридори, помітила свого однокласника Юрка. Той зовсім не змінився. Залишився таким же непоказним та скромним. Розговорилися. Тоня розповіла про своє минуле, Юрко про себе. Він, виявляється, і досі був неодруженим.

Наступні кілька днів вони ще не раз бачилися на роботі. А потім Юрко запропонував їй піти на каву. Дві самотні душі зблизилися швидко та непомітно, тим більше колишній однокласник виявився доброю і турботливою людиною.

thumb2-453e10a2fe22193789d2f5ff26e32d56

За кілька місяців розписалися. Юрко прийняв та огорнув теплом Тониних дітей. Тому маленька донечка поспішала на свято першого дзвоника, тримаючи за руки і маму, і тата. А Тоня нарешті відвикла плакати і боятися, тільки з любов’ю горнулася до хоч і не красеня, але такого коханого чоловіка із великим та добрим серцем.

ОЛЕНА ВАСИЛІВНА

Фото з вільних джерел

Loading...

Про автора

Вільне Життя

Всеукраїнська незалежна громадсько-політична газета

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

46001
м.Тернопіль
вул.Гетьмана Сагайдачного,9,
+38 0352 235 461
Email: webmaster@vilne.org.ua

Підписка на новини