Вільне життя

Привиди українського промислу

1570 року в східно-вестфальському місті Зост (Німеччина) майстер Йорген Хаверлант відкрив пекарню. Що тут такого, здавалось би? Справа в тому, що вона діє донині, їй 445 років.

Там випікають славетний (до речі, на весь світ) хліб з житнього борошна — «Пумпернікель», що згадується в літературі ще у XVI столітті. Пекарнею володіють нащадки майстра Хаверланта. Таких древніх приватних підприємств багато у всій старій Європі. Приватні кондитерські, броварні, ковбасні цехи і так далі.

Український промисел також чинив спроби розвиватися. Але як виробники товарів ми ніколи не були потрібні імперіям, котрі в різні століття нами володіли. Нас розглядали лише як виробників сировини. Попри те, у західноукраїнській столиці здавна концентрувалися дрібні й більші приватники, які щось виробляли, не раз постачаючи товар за межі Польщі.

11

Багату інформацію про фірми і тодішніх приватників можна знайти у пресі 1920-30-х років. Читаючи стару рекламу, відчуваєш, що в нас була непогана перспектива. До того ж, тодішнім рекламним оголошенням притаманний патріотизм. Лозунгом багатьох із них було «Свій до свого!» Покупців закликали підтримувати рідний промисел, бо в ньому «будучність» (тобто майбутнє).

Уже тоді від «перворядних» фабрикантів можна було купити все, що завгодно: друкарські «машини до писання» і «подорожні до раховання», мотори «бензинові, нафтові, ропні і газові», гірчицю-муштарду «добірної якости», найліпші «лімонадки» і води мінеральні. Декотрі рекламодавці вже вміли зачепити потенційного покупця інтригуючими слоганами: «Новість! Сензаційна новість! Молоко, каша, фасоля, кулеша (лемішка) не прикуриться! Найновіщий винахід «Молоковар» хоронить молоко і інші страви перед вибігненням». Або ж таке оголошення: «Громадяне! Одинока наша й найліпша паста до взуття й шкур «Елегант». Вже всі воробці знають, що паста «Елегант» є найкраща!»

21

Рекламодавці вміло виокремлювали у тексті окремі слова, візуально полегшуючи роботу при оглядовому читанні: «ХТО тільки носиться з наміром купна РОВЕРА (найліпші англійські і краєві), МАШИНИ до шиття (сист. Зінгера), РАДІОВІДБІРНИКА (найновіщих удосконалених конструкцій), ГРАМОФОНУ, ЕВФОНУ, АПАРАТУ фотографічного повинен безпроволочно (без зволікання. — В. М.) зажадати від нас безплатного ілюстрованого цінника. Товаровий дім «Universal».

Усі фабриканти і продавці божилися, що їхня обслуга — фахова, виконання замовлень — совісне, а ціни — «конкуренційні». Як, наприклад, у цього пана: «Переплетня Павла Бабяка приймає всякі церковні роботи як: Євангелія, Служебники, старі книги, наклади, брошуровання, канцелярійні книги, які входять в круг переплетничої штуки, і т.п. по найприступніших цінах. Роботи виконує солідно і скоро».

Самопромоція здійснювалася і щодо приватних послуг: «Адвокат і оборонець Др. Роман Перфецький повернув і веде адвокацьку канцелярію», «Лікар-спеціаліст недуг внутрішних Др. Остап Прийма. Пропонується просвітлювання рентгеном». Або ж запрошення на роботу: «Економа, нежонатого на харч і пенсію прийме заряд маєтку Янчин коло Перемишлян».

Рекламували себе аптеки, магазини, реалізатори сільськогосподарських машин і агрегатів, ливарники дзвонів, продавці лінолеумів, «церат», хідників і рогіжок, скла, порцеляни і кристалів… Пропонували лампи і ліхтарі, дистильовану смолу «до виробу папи, натирання дахів і консервації дерева», скроплений амоняк «для холодільні». Водночас голосили про приймання замовлень: «Перша українська робітня волічкових виробів «Трикотарня» приймає замовлення на виріб: светерів, камізельок, пульверів, гарсонок, костюмів, дитячих комплєтів, шалів і ин.»

Асортимент окремих крамничок нагадував казкові будиночки, де було все на світі: «Вінклєра син поручає найдешевше: лякери, емалію, фарби сухі, фарби анілінові, фарби олійні, фарби артистичні, золото і срібло правдиве, щітки, пензлі, вужі гумові, трутину для щурів і мишей, взори до робіт пилочкових, взори до мальовання, патрони до мальовання, вітражі до вікон, перфумерію та косметику».

Подекуди у пресі зазначали ціни на товар. Наприклад, гладенький кишеньковий годинник «з гарантією на правдивий хід на 10 років» коштував від 6,25 до 7,35 злотого. З «нового золота» — по 15,20 злотого. Будильники — від 10,50 злотого, а «заграничні бритви» — по 5,75, 7,75 і 11 злотих. Це ціни за станом на 1930 рік. Господарський віз із твердого, дубового чи ясеневого матеріалу — 29 американських доларів (врахована доставка залізницею).

31

Багато позитивних відгуків збирала продукція кондитерської фабрики «Фортуна нова». Її у 1922 році заснувала Климентина Авдикович, якій з коштами допомагав сам граф Андрей Шептицький. Пані Климентина теж дбала про рекламу. Ось що читаємо у старих газетах: «Наші вироби є безоглядно здорові, незрівняні у смаку та конкуренційно дешеві. «Фортуна нова» виробляє такі цукорки і шоколяди, які масовим збутом свідчать найкраще про свою добірність і знаменитість: солодкі, сунички, мігдали, кваснички, горошок, слязові, солодові, мятові, краяні (рокси), звірятка, ляльки, атласові подушечки, агрести, малини, молочні, гриляжові, веснянки, рачки, дражетки, кава, Марійка, Оксана, Одарка, Степан, Тарас, Сяйко та інші».

Фабрика агітувала покупців усюди домагатися її товару, мовляв, «фортунні» цукерки повинен мати кожен кооператив чи крамниця. «Не купуйте чужих виробів! — просять у рекламі. — Не забувайте, що український промисл щойно починає рости. Треба йому помогти, а поможемо, коли лише українські вироби будемо купувати. З Вашого боку це мале зусилля, а яка велика натомість підтримка цеї вітки нашого промислу. Купуйте та поширюйте цукерки «Фортуни нової»! Голосіть всім, старшим і молодшим, що це перша українська фабрика та що святим обовязком кожного українця є про неї дбати, щоби розвивалася».

У 1930 році «Фортуна нова» наймала 50 робітників, виробляючи 35 сортів цукерків та помадок. Подейкують, що особливою популярністю користувався комплект шоколадок «Солодка історія України». На обгортках кожної з них зображувався портрет українського монарха або відомого гетьмана. Таке ось патріотичне рішення. Власниця цукерні залишила по собі ще й оригінальні, скажемо нині, маркетологічні, заповіді «Фортуни нової». Зокрема, такі: «Не йди ніколи до панночки без цукерків «Фортуни нової», якщо не хочеш собі її втратити»; «Замість поздоровлення вітайся зі знайомими запитом: «Чи ви вживаєте постійно цукерків «Фортуни нової»?»; «Дітям, внукам і правнукам залиши в заповіті, щоб вони не забували ніколи про «Фортуну нову» й радили її «всім і вся»…

Такими оригінальними були давні українські підприємці. А потім їх «визволили». У тому числі — і від розвитку власного приватного промислу.

Фото з вільних джерел та з архіву авторки

Loading...

Про автора

Вікторія Маньовська

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься.

46001
м.Тернопіль
вул.Гетьмана Сагайдачного,9,
+38 0352 235 461
Email: webmaster@vilne.org.ua

Новини

Підписка на новини