Вільне життя

Цей хуліганистий пасинок…

Після багатолітніх пошуків вона таки знайшла чоловіка своєї мрії, але він виявився не самотнім, а в комплекті із сином. Худий, як жердина, веснянкуватий підліток не сподобався Тетяні з перших хвилин знайомства. Але відступати через нього від власного щастя вона не хотіла.

Спочатку Тетяна думала, що з часом зможе полюбити пасинка. Тим більше, своїх дітей у неї немає. Але плекати материнські почуття до дванадцятилітнього хлопця, який вважає тебе конкуренткою у стосунках із батьком, виявилося важче, ніж це показують у бразильських серіалах. Зрештою, одна річ огорнути теплом якесь блакитнооке маля, й зовсім інша — вибудовувати стосунки із майже сформованою особистістю.

Через кілька місяців Тетяна у відчаї розповідала колежанці: з чоловіком її мрії все гаразд, а з малим — навпаки, паршиво. Хлопець тільки й мудрує над тим, як вивести її з рівноваги. Поведінка жахлива. Про навчання не думає, на уроках щоразу дурникує, щоденник аж рябіє від вчительських зауважень. Вдома не ліпше. Хамить на кожне зауваження, а ще просиджує години за комп’ютерними іграми.

— А чоловік що? — поцікавилася подруга.

— Скаже кілька слів і втікає в іншу кімнату, — пояснила Тетяна. — Боїться ускладнювати і без того нелегку ситуацію. Воно таки так — ану щось не те промовиш, буде ще гірше пекло. Сама знаєш, до нашого знайомства вони із малим недовго жили разом. Коли його мамця виїжджала за кордон із новим коханням, залишила сина в селі у своєї мами. Обіцяла, що забере до себе через кілька років. Але де там. Так хлопець і жив з бабусею, поки та не злягла. Тоді приїхала мамина сестра, зібрала йому речі в рюкзак і відправила до міста, до тата.

— Ох, Тетянко, ти ще нагорюєшся з ним, — мовила їй колежанка. І як у воду дивилася.

Через два дні Тетяні подзвонили зі школи. Класна керівничка з тамованим роздратуванням у голосі попросила підійти після уроків. І лише Таня переступила поріг учительської, як та вразила звісткою: Дмитро намовляв однокласників видертися на електричку. Нібито надивився в Інтернеті крутих відео й прагне спробувати такого екстриму й собі.

— Уявляєте, що могло трапитися, якби діти його послухали?! — майже зірвалася на крик керівничка. — А вчора дехто з хлопців обмовився про цю розмову вдома, і нині мені цілий день телефонують розлючені батьки. Я не здивуюся, якщо вони наполягатимуть, аби Дмитра перевели до іншого класу.

Самого винуватця конфлікту у школі не виявилося — почувши про неприємності, втік з останнього уроку. Виснажена Тетяна не мала ні сил, ні бажання його шукати. Пройшла кілька кварталів під холодним осіннім дощем, а недалеко від дому звернула в кав’ярню. Повертатися додому й чекати на «розбір польотів» із пасинком їй не хотілося. Вдихнула аромат духмяного напою і виглянула у вікно, яке виходило у глухий внутрішній дворик. О, Господи, там на лавочці сидів геть мокрий Дмитро.

Міг би хоч у під’їзді сховатися, подумалося їй. Але, видно, хлопцю було все одно: краплини стікали по одязі і обличчі. Тетяні навіть здалося, що він плаче. Якийсь чоловік із собакою підозріло окинув підлітка поглядом, мовляв, що за один. Але кудлатий пес небезпеки не відчув і кинувся обнюхувати чужинця. Дмитро вийняв руку з кишені і почухав його за вухом. Собака вдячно крутнув хвостом і подався геть, а хлопець знову поринув кудись углиб себе.

Тетянине серце стислося від жалю: такою нещасною і самотньою видавалася скоцюрблена від холоду постать. Тут, із вікна було добре видно, наскільки цьому недолюбленому підлітку хотілося тепла і підтримки…

— Дмитрику, маєш ключі? Я своїх щось знайти не можу.

Глянув на неї оторопіло. Помовчав трохи.

— Маю. Що там у школі? Дуже сварилися? — поклав зв’язку їй на долоню. — Не хотів я вилазити на ніякі електрички. Цей Славко завжди щось як дофантазує. Я розпитував, як би то «зайцем» проїхатися. Мені ж до бабусі треба. У неї в суботу день народження…

Фото з вільних джерел

Loading...

Про автора

Мар’яна Бобрівець

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься.

46001
м.Тернопіль
вул.Гетьмана Сагайдачного,9,
+38 0352 235 461
Email: webmaster@vilne.org.ua

Підписка на новини