Вільне життя

Аби «Перші кроки» не стали першими розчаруваннями

Після доволі таки широкого висвітлення на шпальтах «Вільного життя плюс» традиційних змагань учнів четвертих класів шкіл Тернополя «Перші кроки» до редакції завітала мама однієї з учениць ЗОШ №24, чия донька теж брала участь у фінальних стартах. Намір звернутися чи не до всіх місцевих засобів масової інформації Ольга Лаус пояснила звичними для нинішньої України корупційними проявами. 

«Скрізь панують брехня і несправедливість»

Зрештою, аби не зловживати переказом думок інших, наведу якомога повніший виклад фактів із листа батьків, під яким підписалися також Олена Мелешко, Юлія Третяк і Ольга Роман. Щоправда, взявши з Ольги Ігорівни слово, що ситуацію вивчить саме наша газета, обов’язково навівши аргументи обох зацікавлених сторін:

«Те, що нині панують брехня і несправедливість, знають усі. Але не кожен відстоює власну думку. Насправді ж, не варто мовчати. Тому батьки і не можуть змиритися з тим, що наші діти з 4-Б класу Тернопільської ЗОШ №24 ще в досить ранньому віці відчули приниження і несправедливість у, здавалося би, «особливій» третій школі. Бо ж, перемігши спочатку в рідному навчальному закладі, а пізніше — і під час зональних стартів у ЗОШ №9, діти розуміли: найважливіший турнір — це міські фінальні змагання в ЗОШ №3. Тому старанно до них готувалися.

І ось настав день, який мав принести чимало нових вражень та емоцій. Але, на жаль, не так сталося. Хоча не можна не зазначити, що в спортзалі третьої школи панувала піднесена атмосфера. Урочиста церемонія відкриття, виступи поважних гостей. Адже до фіналу потрапили кращі з кращих і всі були гідні перемоги.

Далі розпочалися старти, під час яких хвилювалися не лише юні спортсмени, а й уболівальники. Учні нашої школи впродовж усіх естафет були серед кращих. І, коли змагання наблизилися до завершення, вже знали, що є шанс перемогти. Все вирішував останній конкурс — боулінг. Можливо, нам не до кінця зрозуміла специфіка виставлення балів суддями, але, як з’ясувалося пізніше, ті дозволили собі виправити протокол, змінивши розподіл призових місць. До того ж ми зрозуміли, що це не єдиний конкурс, в якому судді виявили необ’єктивність.

Зрештою, найнапруженіший момент настав перед оголошенням підсумків. Надія на перемогу ще жила в душах дітей. Після повідомлення про те, що команда ЗОШ №24 фінішувала другою, діти, здавалося, мали радіти: призове місце, медалі, кубок, подарунки від спонсорів. Але в той час на очах у них з’явилися сльози. Четвертокласники зрозуміли ціну несправедливості…»

Від емоцій до фактів

А й справді, звістка про те, що зупинився за крок від вершини, не лише в початківців може викликати сльози. Інша справа, що з листа не зовсім зрозуміло, в чому полягала суддівська необ’єктивність. Як пояснила Ольга Лаус, дві кращі з восьми команд фіналістів набрали однакову кількість балів — по дванадцять. Однак, підійшовши перед церемонією нагородження до батьків, учитель фізкультури із ЗОШ №24 В. В. Антонюк висловив побоювання, що судді мають намір якось схитрувати, аби обов’язково присудити перемогу третій школі. Невже, коли так хотілося потішити господарів, не можна було розділити чемпіонський титул між двома класами? І чому фінальні старти рік у рік проходять саме в третій школі? І саме її учні завжди попереду?

Це вже, погодьтеся, щось. Тож перед розмовою з директором обласного ЦФЗН «Спорт для всіх» В. Я. Ванджурою, який є головним організатором стартів, попросив надати копії всіх необхідних документів. Уважно з ними ознайомившись, спробуймо разом дійти висновку, чи мають слушність батьки. В положенні про проведення змагань, затвердженому також управлінням освіти міської ради і обласним відділенням НОКу України, на випадок, коли кілька команд наберуть однакову кількість балів, чітко обумовлені два критерії, за якими визначається кращий. Перший — той, хто посів вище місце в естафеті «Біг змійкою». А якщо, теоретично, звісно, діти з двох команд показали би в ній абсолютно однаковий час, тоді сильнішими визнаються ті, хто був швидшим у «Веденні м’яча».

Із підсумкового ж протоколу видно: в «Бігові змійкою» перемогла третя школа, а команда 24-ї фінішувала другою. Як не могло не впасти у вічі, що боротьба між збірними цих двох навчальних закладів була дуже напруженою. Далі гляньмо уважніше на виправлення, про які згадувала мама. В заповненому від руки документі змінено лише час, показаний дітьми з 24-ї в згаданому «Бігові змійкою». Однак із письмового пояснення головного судді Олександра Середи стає зрозуміло, що команда цієї школи допустилася помилки, чомусь виставивши… одинадцять учасників замість передбачених десяти. Тому і було прийнято рішення надати їм повторну спробу, результат якої й увійшов до заліку.

Не будьте занадто добрі…

Нарешті коментар директора «Спорту для всіх» Володимира Ярославовича Ванджури:

— Зайвий раз переконався в справедливості народної мудрості: не робися занадто добрим і не будеш нікому нічого винен. Посівши через помилку насамперед педагогів, а не дітей у цій естафеті останнє восьме місце, команда ЗОШ №24, без сумнівів, відразу вибувала з числа претендентів на перемогу. Однак, пам’ятаючи, що з 2010 року всі їхні попередники неодмінно були одними з головних фаворитів змагань, вирішив зібрати представників команд, аби проінформувати про цю прикрість. Ті, бачимо, повели себе як справжні джентльмени, давши суперникам ще один шанс. На відміну, як тепер стало зрозуміло з листа батьків, від пана Антонюка. Замість того, аби і справді похвалити дітей за вдалий виступ, не знайшов нічого кращого, як в очах батьків зробити винними суддів. А батьки вже, вочевидь, під впливом емоцій налаштували дітей на нікому непотрібну обструкцію. Хором скандувати «Ганьба!», повернути суддівській колегії кубок дев’ятирічні діти, погодьтеся, через свій вік ще не здатні.

— У розповіді про змагання ви чомусь про це жодним словом не обмовилися…

— Підлеглі запитували, чи потрібно згадувати про інцидент. Вирішив, що це недоцільно. Аби зайвий раз не травмувати юних спортсменів. Мабуть, помилився. Ніхто ж їм так і не роз’яснив, що не програли через чиюсь несправедливість, а справді стали одними з кращих у місті, лише за додатковим показником поступившись чемпіонам. І якби батьки були повністю переконані в своїй правоті, нехай би забрали в дітей усі нагороди, а не влаштували лише демонстративне повернення кубка.

— Не можу не запитати і про постійне чемпіонство четвертокласників із ЗОШ №3 з поглибленим вивченням іноземних мов.

— Можу лише з чистою совістю запевнити, що ніколи з підлеглими не намагалися когось виокремити. Тим більше, вже згадував про вміння педагогів із фізичної культури і спорту підготувати школярів до змагань. Зрештою, чому постійне? Гляньте на протоколи, починаючи з 2010 року. Тоді перемогла саме 24-та. Далі подвійний успіх третьої і — чемпіонський титул учнів ЗОШ №7 у 2013-му. І знову — двічі підряд, у тому числі і цього року, успіх четвертокласників із третьої школи. Зауважте при цьому, що 24-та за останні п’ять років чотири рази виборювала титул віце-чемпіонів і лише одного — третє місце. Тоді як з решти шкіл тільки сьомій двічі вдалося стати лауреатами. Закономірність успіхів одних і невдач інших неважко простежити.

— І ситуація з вибором місця проведення фінальних стартів.

— Тим більше не бачу також жодних проблем. Готові, за погодженням із представниками шкіл-фіналістів, провести їх і в інших навчальних закладах. Хоча, коли доходить до діла, з’ясовується, що в придатних за площею спортзалах 26-ї чи 27-ї шкіл немає лавок, на яких протягом двогодинних стартів могли би перепочити діти. А в дев’ятій та деяких інших занадто слизьке покриття. Завжди щиро дякуємо педагогічному колективові Тернопільської ЗОШ №3 за те, що гостинно приймають таку кількість учасників міських змагань. Коли ж знайдуться інші охочі, за погодженням з усіма фіналістами, готові і в них провести старти.

На фото: а четвертокласники з Тернопільської ЗОШ №24 і справді молодці.

Фото Ольги Лаус

Loading...

Про автора

46001
м.Тернопіль
вул.Гетьмана Сагайдачного,9,
+38 0352 235 461
Email: webmaster@vilne.org.ua

Підписка на новини