Вільне життя

Аби «Перші кроки» не стали першими розчаруваннями

IMG_4160

Після доволі таки широкого висвітлення на шпальтах «Вільного життя плюс» традиційних змагань учнів четвертих класів шкіл Тернополя «Перші кроки» до редакції завітала мама однієї з учениць ЗОШ №24, чия донька теж брала участь у фінальних стартах. Намір звернутися чи не до всіх місцевих засобів масової інформації Ольга Лаус пояснила звичними для нинішньої України корупційними проявами. 

«Скрізь панують брехня і несправедливість»

Зрештою, аби не зловживати переказом думок інших, наведу якомога повніший виклад фактів із листа батьків, під яким підписалися також Олена Мелешко, Юлія Третяк і Ольга Роман. Щоправда, взявши з Ольги Ігорівни слово, що ситуацію вивчить саме наша газета, обов’язково навівши аргументи обох зацікавлених сторін:

«Те, що нині панують брехня і несправедливість, знають усі. Але не кожен відстоює власну думку. Насправді ж, не варто мовчати. Тому батьки і не можуть змиритися з тим, що наші діти з 4-Б класу Тернопільської ЗОШ №24 ще в досить ранньому віці відчули приниження і несправедливість у, здавалося би, «особливій» третій школі. Бо ж, перемігши спочатку в рідному навчальному закладі, а пізніше — і під час зональних стартів у ЗОШ №9, діти розуміли: найважливіший турнір — це міські фінальні змагання в ЗОШ №3. Тому старанно до них готувалися.

І ось настав день, який мав принести чимало нових вражень та емоцій. Але, на жаль, не так сталося. Хоча не можна не зазначити, що в спортзалі третьої школи панувала піднесена атмосфера. Урочиста церемонія відкриття, виступи поважних гостей. Адже до фіналу потрапили кращі з кращих і всі були гідні перемоги.

Далі розпочалися старти, під час яких хвилювалися не лише юні спортсмени, а й уболівальники. Учні нашої школи впродовж усіх естафет були серед кращих. І, коли змагання наблизилися до завершення, вже знали, що є шанс перемогти. Все вирішував останній конкурс — боулінг. Можливо, нам не до кінця зрозуміла специфіка виставлення балів суддями, але, як з’ясувалося пізніше, ті дозволили собі виправити протокол, змінивши розподіл призових місць. До того ж ми зрозуміли, що це не єдиний конкурс, в якому судді виявили необ’єктивність.

Зрештою, найнапруженіший момент настав перед оголошенням підсумків. Надія на перемогу ще жила в душах дітей. Після повідомлення про те, що команда ЗОШ №24 фінішувала другою, діти, здавалося, мали радіти: призове місце, медалі, кубок, подарунки від спонсорів. Але в той час на очах у них з’явилися сльози. Четвертокласники зрозуміли ціну несправедливості…»

Від емоцій до фактів

А й справді, звістка про те, що зупинився за крок від вершини, не лише в початківців може викликати сльози. Інша справа, що з листа не зовсім зрозуміло, в чому полягала суддівська необ’єктивність. Як пояснила Ольга Лаус, дві кращі з восьми команд фіналістів набрали однакову кількість балів — по дванадцять. Однак, підійшовши перед церемонією нагородження до батьків, учитель фізкультури із ЗОШ №24 В. В. Антонюк висловив побоювання, що судді мають намір якось схитрувати, аби обов’язково присудити перемогу третій школі. Невже, коли так хотілося потішити господарів, не можна було розділити чемпіонський титул між двома класами? І чому фінальні старти рік у рік проходять саме в третій школі? І саме її учні завжди попереду?

Це вже, погодьтеся, щось. Тож перед розмовою з директором обласного ЦФЗН «Спорт для всіх» В. Я. Ванджурою, який є головним організатором стартів, попросив надати копії всіх необхідних документів. Уважно з ними ознайомившись, спробуймо разом дійти висновку, чи мають слушність батьки. В положенні про проведення змагань, затвердженому також управлінням освіти міської ради і обласним відділенням НОКу України, на випадок, коли кілька команд наберуть однакову кількість балів, чітко обумовлені два критерії, за якими визначається кращий. Перший — той, хто посів вище місце в естафеті «Біг змійкою». А якщо, теоретично, звісно, діти з двох команд показали би в ній абсолютно однаковий час, тоді сильнішими визнаються ті, хто був швидшим у «Веденні м’яча».

Із підсумкового ж протоколу видно: в «Бігові змійкою» перемогла третя школа, а команда 24-ї фінішувала другою. Як не могло не впасти у вічі, що боротьба між збірними цих двох навчальних закладів була дуже напруженою. Далі гляньмо уважніше на виправлення, про які згадувала мама. В заповненому від руки документі змінено лише час, показаний дітьми з 24-ї в згаданому «Бігові змійкою». Однак із письмового пояснення головного судді Олександра Середи стає зрозуміло, що команда цієї школи допустилася помилки, чомусь виставивши… одинадцять учасників замість передбачених десяти. Тому і було прийнято рішення надати їм повторну спробу, результат якої й увійшов до заліку.

Не будьте занадто добрі…

Нарешті коментар директора «Спорту для всіх» Володимира Ярославовича Ванджури:

— Зайвий раз переконався в справедливості народної мудрості: не робися занадто добрим і не будеш нікому нічого винен. Посівши через помилку насамперед педагогів, а не дітей у цій естафеті останнє восьме місце, команда ЗОШ №24, без сумнівів, відразу вибувала з числа претендентів на перемогу. Однак, пам’ятаючи, що з 2010 року всі їхні попередники неодмінно були одними з головних фаворитів змагань, вирішив зібрати представників команд, аби проінформувати про цю прикрість. Ті, бачимо, повели себе як справжні джентльмени, давши суперникам ще один шанс. На відміну, як тепер стало зрозуміло з листа батьків, від пана Антонюка. Замість того, аби і справді похвалити дітей за вдалий виступ, не знайшов нічого кращого, як в очах батьків зробити винними суддів. А батьки вже, вочевидь, під впливом емоцій налаштували дітей на нікому непотрібну обструкцію. Хором скандувати «Ганьба!», повернути суддівській колегії кубок дев’ятирічні діти, погодьтеся, через свій вік ще не здатні.

— У розповіді про змагання ви чомусь про це жодним словом не обмовилися…

— Підлеглі запитували, чи потрібно згадувати про інцидент. Вирішив, що це недоцільно. Аби зайвий раз не травмувати юних спортсменів. Мабуть, помилився. Ніхто ж їм так і не роз’яснив, що не програли через чиюсь несправедливість, а справді стали одними з кращих у місті, лише за додатковим показником поступившись чемпіонам. І якби батьки були повністю переконані в своїй правоті, нехай би забрали в дітей усі нагороди, а не влаштували лише демонстративне повернення кубка.

— Не можу не запитати і про постійне чемпіонство четвертокласників із ЗОШ №3 з поглибленим вивченням іноземних мов.

— Можу лише з чистою совістю запевнити, що ніколи з підлеглими не намагалися когось виокремити. Тим більше, вже згадував про вміння педагогів із фізичної культури і спорту підготувати школярів до змагань. Зрештою, чому постійне? Гляньте на протоколи, починаючи з 2010 року. Тоді перемогла саме 24-та. Далі подвійний успіх третьої і — чемпіонський титул учнів ЗОШ №7 у 2013-му. І знову — двічі підряд, у тому числі і цього року, успіх четвертокласників із третьої школи. Зауважте при цьому, що 24-та за останні п’ять років чотири рази виборювала титул віце-чемпіонів і лише одного — третє місце. Тоді як з решти шкіл тільки сьомій двічі вдалося стати лауреатами. Закономірність успіхів одних і невдач інших неважко простежити.

— І ситуація з вибором місця проведення фінальних стартів.

— Тим більше не бачу також жодних проблем. Готові, за погодженням із представниками шкіл-фіналістів, провести їх і в інших навчальних закладах. Хоча, коли доходить до діла, з’ясовується, що в придатних за площею спортзалах 26-ї чи 27-ї шкіл немає лавок, на яких протягом двогодинних стартів могли би перепочити діти. А в дев’ятій та деяких інших занадто слизьке покриття. Завжди щиро дякуємо педагогічному колективові Тернопільської ЗОШ №3 за те, що гостинно приймають таку кількість учасників міських змагань. Коли ж знайдуться інші охочі, за погодженням з усіма фіналістами, готові і в них провести старти.

На фото: а четвертокласники з Тернопільської ЗОШ №24 і справді молодці.

Фото Ольги Лаус

Loading...

Про автора

46001
м.Тернопіль
вул.Гетьмана Сагайдачного,9,
+38 0352 235 461
Email: webmaster@vilne.org.ua

Підписка на новини