Відвідувачка принесла у редакцію списаний аркуш паперу і пояснила: тримає в руках текст молитви, яка допомагає дівчатам щасливо вийти заміж, і просить опублікувати його в газеті.
Віддавна знаю, що священики схвально ставляться не до всіх форм звернень до Бога, тому спершу вирішила порадитися з суддею церковного трибуналу Тернопільсько-Зборівської митрополії УГКЦ отцем Василем Корендієм. А заодно й запитати його, чи можливо людям вимолити у Господа добру долю. А якщо так, то яким чином?
У тій бесіді ми з отцем Василем торкнулися багатьох питань. Але ключові з них полягали в тому, що молитва не є чудодійною паличкою, а Бог — не Гаррі Поттер. У наш час багато людей не звикли провадити грунтовне християнське життя: молитися, постити, сповідатися, причащатися, читати та розмірковувати над Святим Письмом. Натомість звертаються до Господа тоді, коли грузнуть у проблемах, а на серце лягає тривога. І це духовне спілкування із Всевишнім люди надзвичайно спрощують.
— Трапляються випадки, коли мама підсовує зрілому сину чи доньці молитву про створення щасливої родини, бо турбується за їхнє майбутнє, — каже отець Василь. — Але чому ж вона до того не переживала, якою росла її дитина, чи має в душі віру, чи є доброю і порядною людиною, зразковим християнином? Чому не хвилювалася тоді, коли вона жила на віру, то з одним, то з другим, як це часто спостерігаємо? А тепер, особливо якщо неньці захотілося вже й онуків поняньчити, вона хоче враз усе виправити. І дитина, на її думку, має один раз помолитися — і отримати те, що просить. Так рідко коли буває.
Тому випрохувати дитині добру долю треба ще відтоді, як вона замешкала під серцем. А після народження — ростити не тільки в молитві, але й за Божими законами. Отець Василь щоразу радіє, коли зустрічає такі родини. Як-от, батьків маленького Іллі, якого хрестив улітку на своїй парафії. До речі, вона носить ім’я пророка Іллі. Ці люди, каже, принесли маля до церкви не лише на Таїнство хрещення. Священик впевнений, що хлопчик разом із мамою і татом часто відвідуватимуть храм. І навіть, якщо на шляху таких парафіян виникнуть труднощі, Бог ніколи їх не покине.
Але трапляються у практиці отців і інші парафіяни. Буває, вірянин нібито виважений і аж раптом приходить до священика з молитвою-інструкцією від головного болю. А там порада: читати, а потім прикладати папірчик до хворого місця. Тоді на думку священикам знову спадає Гаррі Поттер. І вкотре доводиться нагадувати про особливу обережність щодо пошуків молитов у книжках та Інтернеті. Бо якщо поставитися до цього легковажно, то є всі шанси «вдаритися» у дивацтво, або ж іще гірше — замовляння і магію, і нашкодити власній та чужим душам. Віряни мають бути обачні і з об’явленнями, бо часто таким чином диявол просто насміхається з людини.
Найліпше ж звертатися до Бога своїми словами чи текстами із молитовника, який виданий за дозволом церковної влади (така помітка має бути в самому виданні).
— Люди звикли все схематизувати, розставляти по поличках, фіксувати, — ділиться спостереженнями отець Василь. — З молитвою такого бути не може. Звісно, існують молитви-взивання, але вони — для особливих випадків. Наприклад, посухи, голоду, війни. А от щодо сімейного щастя, одруження, то не можна сказати, що існує якесь спеціальне прохання. І тим більше, гарантія, що воно стовідсотково буде вислухане.
Водночас, зазначає мій співрозмовник, слід бути готовими, що Господь може підготувати нам зовсім іншу життєву дорогу, ніж ми собі вимріяли. Тому найперше треба довіряти і покладатися на Його волю. Адже нерідко трапляється, що дівчата моляться, аби віднайти доброго чоловіка, і зрештою Бог посилає їм найкращого — Ісуса, якого знаходять у монашому покликанні.
Коли ж Бог нарешті благословив вас цінним дарунком — коханою людиною, бережіть його. Пам’ятайте, що сімейне життя повинне починатися не з пишного весілля, шлюбної церемонії в «елітному» храмі чи червоної доріжки, всипаної пелюстками троянд, а з шани й любові до Бога та одне одного.
Фото з вільних джерел