Вільне життя

Права людини очима дітей

3174721

Усе в житті починається зі сприйняття світу очима дитини. Саме тому важливо, щоби вона знала свої права. Щоб запобігти їх порушенню, а в разі порушення — захистити себе.

Пропонуємо до уваги читачів тези найкращих робіт школярів Борщівської ЗОШ І-ІІІ ступенів ім. Я. П. Горошка, котрі взяли участь у Всеукраїнському конкурсі учнівських есе «Права людини і сучасні виклики України».

Вікторія Табас, учениця 11 класу: «…Щоб бути справді гідною людиною, людиною з великої літери, я повинна не лише знати свої права, а й виконувати свої обов’язки.

Як громадянка України, я маю права — і ніхто не має права мене ображати, відбирати моє майно, принижувати мою гідність. Моя держава зобов’язана мене захистити, якщо це відбудеться, і покарати кривдника. Натомість я повинна дотримуватися обов’язків громадянина: поважати закони своєї країни, інакше їх не поважатиме ніхто.

Для того, щоб утвердитись, Україна повинна керуватися Конституцією — Основним законом держави. Ніхто не може бути байдужим до Конституції, бо кожна людина пов’язана зі своєю державою, з людьми, які в ній живуть. Кожен із нас повинен знати закони України й дотримуватися їх.

У Конституції записано: «Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними». Це викликає впевненість — і я вірю, що завжди можу покластися на ці закони, які, на мою думку, відтворюють суверенну волю народу. Конституція гарантує мені право на життя, право на «повагу моєї гідності». Я маю «право на свободу та особисту недоторканність». Мені до вподоби стаття, яка гарантує моє «право на свободу думки і слова». Здається, ще зовсім недавно ми про це лише мріяли…

Також ми маємо право на освіту, на соціальний захист, на охорону здоров’я, медичну допомогу. І я вірю, що з часом кожен із нас матиме все необхідне для життя — за умови гідного виконання своїх обов’язків перед країною.

…Через кілька місяців я вийду на широкий шлях життя і буду намагатися завжди дотримуватися законів, щоб не забруднити звання громадянина України!»

Ірина Вишневська, учениця 10 класу: «Коли я була ученицею молодших класів, мені подобалися розповіді вчителя про нашу рівність у правах і обов’язках. З великим задоволенням я усвідомлювала, що кожна людина — особлива, що всі ми маємо право на освіту, медичне обслуговування, відпочинок тощо. Але через некомпетентність у багатьох питаннях ми часто не можемо відстояти свою правоту, тому й страждаємо, нерідко із матеріальними втратами.

Право — це насамперед порядок, публічна норма, спрямована на захист громадян та їхню впевненість у завтрашньому дні. Для нас, українців, поняття права дуже болюче протягом усієї історії. Ми завжди прагнули незалежності й волі, починаючи з особистої свободи кожного громадянина. Природа людини полягає у виборі, право покликане захистити цей вибір.

Нині ми маємо права, вони юридично закріплені, проте не так часто виконуються як нами, так і щодо до нас. Не хочеться стверджувати, що в нас усе погано, що втрачена ідея правосуддя, що куди не подивись — суцільне беззаконня і безправ’я, але окремі випадки вражають! Якщо ми прагнемо розвиватись, досягати кращого, то держава найперше повинна забезпечити рівноправність середньостатистичних громадян, які насамперед прагнуть захисту своїх прав та інтересів.

Саме нам, українцям, судилося показати всьому світу, що право — сильніше від зброї. Я вірю, що ми будемо жити гідно, чесно і справедливо, адже ми цього заслуговуємо».

Іванна Головачева, учениця 10 класу: «Адам Міцкевич сказав: «Щоб країна могла жити, потрібно, щоб жили права». Я погоджуюся з цією думкою.

Хоча права людини є високою цінністю, але на сьогодні наша держава не забезпечує людині таке життя, яке має бути за умови дотримання цих прав. В Україні, на жаль, усе вирішують гроші, зв’язки і влада. Чомусь люди, які мають усе це, можуть принижувати і утискати права інших. Іншим прикладом недотримання прав людини є те, що судді, які повинні здійснювати справедливий і незалежний суд — переважно корупціонери. За гроші вони готові ув’язнити ні в чому невинну людину.

І медицина у нашій державі не безкоштовна. Звернувшись у медичний заклад, нам доведеться викласти чималу суму. Таких прикладів можна навести чимало.

Проте я переконана, що правосвідомість українців зміниться докорінно. Враховуючи наш гіркий досвід державотворення та збереження суверенітету, ми хочемо демократично-дипломатичного розв’язання проблем сьогодення. А творцями нової демократії і сучасної дипломатії станемо ми — молоде покоління, яке вже за шкільною партою усвідомлює всі недоліки законодавчої системи та правовідносин в Україні».

Іоанна Козак, учениця 8 класу: «Дивно, але людству знадобилися століття, щоби зрозуміти власні права та утвердити їх. Вони ж такі прості та зрозумілі! І якщо всі люди будуть поважати свої та «чужі» права, на Землі поменшає горя.

Першим і головним правом людини є її право на життя. Людське існування має бути священним для всіх. Також кожен має право не просто прожити своє життя, а прожити його гідно. Дуже хочеться, щоб ніхто інший не принижував особистість ані морально, ані фізично; не бив, не залякував, не примушував до чогось. Людина має право на власну гідність та волю. І тому вона має право вільно обирати, де навчатися, де працювати, кого кохати.

Охороняти права людини має держава та її закони. Але людям часто доводиться боронити себе саме від держави і її керівників. Ще сімдесят років тому в нашій країні розстрілювали хлопців, які не хотіли служити в армії. В той же час у Європі деяким жінкам зі слабким здоров’ям забороняли народжувати дітей задля «чистоти нації». Дуже добре, що ці часи минули, людство стало більш свідомим. Але не можна сказати, що права людини дотримуються сповна. Спостерігаю, що для багатих та владних громадян права немовби «ширші», а для простого народу — «вужчі».

Вважаю, що кожен із нас має сам стежити, чи не порушуються його права і свободи. Та кожен передусім повинен поважати права інших не менше, ніж власні, й тоді держава зможе називатися правовою».

Денис Волянюк, учень 10 класу Борсуківської ЗОШ І-ІІІ ст.: «З молодшого шкільного віку я теоретично обізнаний із правами дитини, але реалії сьогодення змушують мене сумніватися в існуванні цих прав у повсякденні. Після лютневих подій 2014 р. на майдані Незалежності правова держава не притягнула до відповідальності жодного можновладця, який віддавав злочинні накази.

…Замислююсь я і над своїм правом на освіту, яка є «безкоштовною», бо прослідковую тенденцію, що жоден випускник школи з мого села не зміг вступити у виші на державну форму навчання.

Щодо права на охорону здоров’я можу висловитися на підставі досвіду своєї бабусі, котра працювала медсестрою і розповідає: з часу незалежної України у хворого, якого привозила «швидка», передусім питали про гроші на бензин та цікавились матеріальним забезпеченням.

Я переконаний, що моє покоління замислюється над подальшою долею такої «демократично-правової» держави і прагне до кардинальних змін. Нам хочеться, щоб держава більше уваги приділяла захисту прав людини і громадянина, як це відбувається в Європі.

Головним завданням сучасної молоді є перебудова України на засадах патріотизму, без корупції, можновладдя та приниження гідності громадян. Розумію, що «Хто ж, якщо не ми?! Коли ж, якщо не нині?» Зробимо усе, щоб Серце Європи билося в ритмі правопорядку та справедливості!»

Підготувала Лілія ВОЛЯНЮК,

учитель історії та правознавства вищої категорії Борщівської ЗОШ І-ІІІ ст. ім. Я. П. Горошка.

Лановецький район.

Фото з вільних джерел

Loading...

Про автора

Вільне Життя

Всеукраїнська незалежна громадсько-політична газета

46001
м.Тернопіль
вул.Гетьмана Сагайдачного,9,
+38 0352 235 461
Email: webmaster@vilne.org.ua

Новини

Підписка на новини