Вільне життя

Правильно вибираємо плівку

Нині ринок плівок досить різноманітний. Їх виробляють багато великих підприємств і фірм. Оскільки практично в кожного господаря є споруда, що потребує накривання, важливо зробити правильний вибір.


Сама плівка – це синтетичний полімер, до якого додають різноманітні поліпшувачі, наприклад: ультрафіолетові стабілізатори (збільшують довговічність), антистатики (аби плівка не притягувала пил), інфрачервоні стабілізатори (аби вона краще тримала тепло), протиконденсатні (запобігають краплям з внутрішнього боку) тощо. Насамперед придивіться до етикетки. На ній, крім іншої інформації, має бути нанесено:

  • товарний знак виробника, назву і товщину плівки, довговічність;
  • розміри в рулоні (наприклад, 12×50 м);
  • дату виготовлення і номер партії;
  • підтвердження вимогам стандарту.

Товарний знак виробника часто наносять не тільки на етикетку, а й на саму поверхню плівки методом флексодруку. Це не просто реклама, а передусім – захист від фальсифікату (буває, звичайну плівку видають, приміром, за високоякісну імпортну). Відомі вітчизняні виробники плівки також випускають великий перелік продукції. Тому, аби не помилитися ще на складі, на етикетці кожної дублюють цю інформацію (інколи вкладають до рулону додаткові етикетки).

Товщина плівки (в мікронах) – важлива характеристика її стійкості до вітрових навантажень і довговічності. Чим вона більша, тим довговічніша й стійкіша до сильного вітру, але й відповідно дорожча та менш світлопрозора (хоча це актуально для ранньої весни і хмарної погоди). Для теплиць рекомендується плівка завтовшки не менше 200 мк, тоді як для малогабаритних споруд можна вибрати й тоншу. Втім, сьогодні на ринку з’явилися так звані багатошарові плівки: з підвищеною міцністю, і для них ця рекомендація застаріла.

Не менш важливою характеристикою є довговічність. Її вказують у сезонах, наприклад, 4-сезонна, 6-сезонна. При цьому до плівки вводять певну кількість ультрафіолетових стабілізаторів та пігментів, що надають їй відтінків (аби легко було впізнати за зовнішнім виглядом). Наприклад, 2-сезонна має жовтий колір, 4-сезонна – зелений, 6-сезонна – синій.

Аби вона у вас прослужила вказану кількість сезонів, потрібно дотримуватися кількох правил. Насамперед слід знати, що під терміном «сезон» мається на увазі період експлуатації 6 місяців, без експлуатації в зимовий період. Якщо у вас плівкова теплиця, потрібно знімати покрівельний матеріал у жовтні-листопаді й накривати вже наступного року. Якщо ж вона добре закріплена і знімати не хочеться, слід струшувати з неї сніг взимку, аби плівка не завалилася під його вагою разом із каркасом, та змиритися з її меншою довговічністю, ніж вказана на етикетці. Річ у тім, що опади вимивають ультрафіолетові стабілізатори. А абразивні сніжинки чи подряпини відкривають доступ сонячним променям, які руйнують їх. От чому будь-яка плівка із часом частково втрачає свою первинну міцність. Коли дують сильні вітри, можна поверх плівки накинути товстий шпагат (тонкий врізатиметься в неї, що призведе до розриву).

Важливо також добре закріпити плівку під час накриття. Слід уникати контакту з металевими частинами каркасу (особливо іржавими), які дуже нагрівають плівку. Достатньо сильного вітру – і вона рветься. За можливості уникайте прибивання її цвяхами, гострих місць на каркасі (наприклад, від електрозварювання).

Розміри у рулоні. Чому в ряді західних регіонів вважають плівку закордонного виробництва більш якісною за вітчизняну? Річ у тому, що в країнах ЄС стандарти на плівку поновлюються раз на 10 років. Вітчизняну ж досі випускають за ГОСТом 10354-82 – 1982 року. Згідно з цим ГОСТом розрізняють кілька марок плівки. Для накривання теплиць потрібна марка СТ. Подальші позначки в назві дають за літерами: п – пігмент (барвник); с – стабілізатор; а – антистатична добавка; ф – модифікуюча добавка.

Головним усе ж вважають розміри в розвороті. Чим більша перша цифра, тим краще для накривання теплиці. Наприклад, якщо у вас діаметр арки 10 м, а довжина теплиці 30 м, то за наявності плівки 12×33 м можна обійтися без зварювання. Натомість за розмірів 6×25 м доведеться зварювати, а шов менш надійний за сильного вітру.

Вимірявши розміри майбутньої ділянки (або каркасу), яку ви збираєтеся накривати, відріжте відповідний шматок плівки із запасом для нахльостів. Огляньте її: за стандартом на ньому не повинно бути складок і пошкоджень.

Часто плівку купують у магазині, де вона зберігається без упаковки, намотаною в рулони на пластикові або картонно-паперові стрижні. Таку упаковку варто попросити подивитися у продавців. Там же можна дізнатися, у скільки шарів вона складена і яка ширина в розвороті. Довжину, яку вам відріжуть, ви обираєте самі (але ширина буде фіксованою – така сама, як намотана на бобіну).

Дата виготовлення і номер партії потрібні, аби знати, кому пред’явити претензії, і для визначення терміну зберігання. За ГОСТом, гарантійний термін зберігання СТ-плівки – рік з дня виготовлення. Зберігати ж її потрібно в горизонтальному положенні, в закритому приміщенні, захищеною від прямих сонячних променів, за температури від 5 до 40°С. За інших умов теж можна, але не більше місяця.

За матеріалами інтернет-видань

Фото з вільних джерел

Loading...

Про автора

Всеукраїнська незалежна громадсько-політична газета

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься.

46001
м.Тернопіль
вул.Гетьмана Сагайдачного,9,
+38 0352 235 461
Email: webmaster@vilne.org.ua

Підписка на новини