Вільне життя

Різдво без коханого

Вона не знає, як далі без нього жити. Якби Господь подарував їм хоча би ще одну маленьку зустріч! Тоді сказала б, як сильно любить.

Та вона вірить, що у цей святковий час коханий зможе побачити й відчути все, що криється в її серці. Хоча… воно давно вже не належить їй. Остап був і завжди буде його законним власником.

Холодні вечори часто навіюють спогади про їхню першу зустріч. Той дощовий вечір здавався найгіршим у житті. Христина в красивій сукні, в туфлях на високих підборах поспішала на корпоративну вечірку. І раптом перечепилася й упала. Напевно, в найбільшу калюжу міста. Це було жахливо! Але Остап не розгубився і навіть не засміявся — одразу підбіг, допоміг підвестися. Та вечірнє вбрання було зіпсоване. Хлопець люб’язно запропонував чарівній незнайомці зайти в дім, аби переодягнутися, але це було неприйнятним для неї. Тоді наполіг, що проведе додому. Христина, зніяковівши, відмовила, хоча всією душею сподівалася, що хлопець не залишить її саму. І він не залишив! Віддав свою куртку, а сам тремтів від холоду, хоча запевняв у протилежному.

Якою ж цікавою видалася прогулянка додому. Остап усіляко намагався відволікти дівчину від неприємності, що трапилася. І йому це вдалося. Христина навіть перестала помічати, що люди скоса дивляться на неї, адже всім єством намагалася вловити кожне слово молодого чоловіка, кожен жест. Здавалося, що вони — старі добрі друзі, хоча познайомилися годину тому. Тоді Христина й закохалася в Остапа, в його щиру, непідкупну турботу та ніжність. Вона не раз чула історії про споріднені душі, та вважала це все маячнею… До зустрічі з долею.

Той Новий рік вони зустріли вдвох. Але Остап понад усе любив Різдво! «Немає величнішого свята на Землі, ніж народження нашого Господа», — завжди повторював, і лише поряд із коханим Христина змогла відчути справжню радість цього свята.

Дівчина ніколи не забуде затишку Остапової оселі. Для затятого холостяка там було аж надто по-домашньому. Відчуття душевного тепла, яке невимушено витало в повітрі, завжди надавало їй сил і жаги до життя.

Обранець Христини одразу сподобався її батькам, а серце матері ніколи не обманеш.

…Вони побралися через два місяці після знайомства. Та, на жаль, надто мало часу для щастя їм було відміряно. Заради ще однієї миті з єдиним Христина готова знову та знову переживати страшну розлуку. Але навіть на це у неї немає права.

Якби коханий тільки знав, що сниться їй кожної ночі. Та як боляче, прокинувшись, розуміти: це лише сон, і вона ніколи більше не відчує тепла рідних рук.

Клята війна забрала Остапа, потягнула у свої чорні тенета. «Чому? Чому він? І що він хотів довести? Чому пішов добровольцем? Хіба це коштувало розлуки зі мною?»

Та насправді Христина пишається чоловіком! Просто їй нестерпно боляче жити далі. А ще боляче від того, що не встигла сказати про найголовніше. Їхня найзаповітніша мрія здійсниться — у них буде син. І матуся обов’язково розповість йому про найкращого в світі татка-героя.

«Не хвилюйся, любий, усе в нас буде добре, адже вже скоро ти знову будеш обіймати мене… руками нашого сина. Тільки тепер я так боюся Різдва, адже не знаю, як святкувати його без тебе!»

Юлія ШИРА

м. Львів

Фото з вільних джерел

Loading...

Про автора

Всеукраїнська незалежна громадсько-політична газета

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься.

46001
м.Тернопіль
вул.Гетьмана Сагайдачного,9,
+38 0352 235 461
Email: webmaster@vilne.org.ua

Підписка на новини