Вільне життя

Де білизна, рядовий Джонсон?

«Інтендантська служба Міністерства оборони вимагає від бійців на фронті відшкодування збитків за втрачене майно (ложки, виделки, одяг, берці і т. д.), бійцям постійно не виплачують тисячу гривень бойових».
Владислав ЯКУШЕВ, прес-офіцер 14-ї механізованої бригади, що воює під Мар’їнкою. 

(У США було б так?)

Рядовий Джонсон несміливо увійшов у кабінет начальника інтендантської служби армії США.

— Можна, містере полковнику?

— Заходьте, — товстий чоловік у мундирі злегка позіхнув і наказав: — Відрекомендуйтеся.

— Рядовий Джонсон, сер, 14-та повітряно-десантна бригада, дев’ять місяців воював в Афганістані.

— По-перше, рядовий, — спохмурнів начальник, — в Афганістані нема війни, там проходить антиталібська операція. Запам’ятайте це, якщо хочете отримати посвідчення учасника АТО.

— Так, сер! — відчеканив солдат.

— По-друге, як ви одягнені, рядовий? — скривився полковник. — Ви бравий вояка армії США чи босота з-під Бруклінського мосту?

— Пробачте, сер, — рядовий був у спортивній формі та кросівках, — але форма згоріла на мені, коли таліби підбили нашу БМП під Кандагаром. Я був дуже важко поранений, тому з Кандагару мене переправили літаком у США. Одяг дали волонтери.

— А довідка про те, що ваш одяг справді згорів, є? — холодно перебив полковник.

— Ну звідки, сер? — стенув плечима Джонсон. — До речі, це вже була моя третя форма, яку мені волонтери відшукали десь аж в Україні. А наша була така собі, в ній улітку дуже спекотно…

— Подумаєш, проблема, — скривився полковник. — Зате взимку холодно. І взагалі солдат повинен стійко переносити труднощі та дискомфорт війни. Порозбещувалися ви тут на пляжах Флориди! Візьміть і прочитайте підручник з історії, дізнайтеся, в яких умовах виховувалися діти стародавньої Спарти! А виростали в найкращих за історію людства воїнів!

— Пробачте, сер, — почав солдат, але полковник його перебив:

— Гаразд, рядовий. Давайте пройдемося по списку закріпленого за вами державного майна. Отже, виделка вартістю один долар, ложка — два долари, миска — три долари, ніж — два долари, форма для вас коштувала 800 доларів, майка — 15 доларів, труси — 12 доларів, шкарпетки, дві пари — чотири долари, берці — 450 доларів. Ви повинні повернути майно або відшкодувати його вартість державі у десятикратному розмірі, тобто 12930 доларів. Отже, розповідайте мені про кожну річ.

— Виделка, ложка, ніж та миска зосталися на базі, — розвів руками Джонсон.

— Добре, — кивнув полковник. — А хто це підтвердить?

— Наш бригадний інтендант.

— Я поки що не отримав від нього відповіді на мій запит. А одяг і взуття?

— Ну згоріли, містере полковнику! — впав у розпач Джонсон.

— Усе-усе згоріло? — недовірливо примружив око полковник. — Навіть майка й труси згоріли? От скажіть мені, рядовий Джонсон, де ваші труси? Звідки в мене гарантія, що ви не поміняли їх на дозу героїну? Звідки мені знати, що американські труси тепер не носить якийсь бородатий таліб? Чи, може, ви скажете мені, що зняли їх для того, аби своїм голим місцем нижче спини лякати місцевих ваххабітів?

— Ось усе, що від них зосталося, сер, — рядовий поклав на стіл перед полковником обсмалену гумку з клаптиками синьої тканини.

Полковник пильно оглянув недогарок і милостиво кивнув:

— Добре, рядовий, труси я вам зарахую. Зарахую також виделку, ложку, миску та ніж, бо припускаю, що вони справді зосталися на базі. А решту?

— Ну нема більше нічого, — виступили сльози на очах солдата.

— А як мені оте «нема» списати? До речі, — блиснули очі полковника, — за 180 днів перебування в Афганістані на вас було виписано 45 банок тушонки…

— Свинячої, сер, я ніяк не міг виміняти її на героїн у мусульман-талібів.

— Справді свиняча, — глянув на папір полковник і спохмурнів. — Гаразд, я не бюрократ, порожніх бляшанок від вас не вимагатиму. А ще відмінусую вам 20 доларів боргу. Остаточна сума, яку ви маєте відшкодувати, — 12730 доларів. Але, — підняв угору вказівний палець інтендант, — дванадцять днів ви брали участь у боях, заробили 12000 доларів бойових. Сідайте і пишіть заяву, аби за ці бойові ми вам зарахували ваш борг. Зверніть увагу, рядовий, що 730 доларів ми вам практично даруємо. Чого стовбичите й дивитеся на мене, як таліб на голий зад європейця? Пишіть заяву. Якщо, звичайно, хочете одержати посвідчення учасника АТО. Бо інакше перевірки, звірки, допити свідків, суди — це займе у вас роки три, не менше.

Рядовий важко зітхнув, сів і швиденько написав заяву.

— Чудово, — посміхнувся полковник, ховаючи папір у шухляду, — ось ваше посвідчення учасника АТО.

Рядовий Джонсон сховав посвідчення в кишеню спортивних штанів і пригрозив:

— Я скаржитимусь на вас президентові, сер.

«Скаржтеся, — подумки зітхнув полковник, коли рядовий Джонсон вийшов. — До Бога високо, а до Обами — далеко».

Він відчинив сейф, відрахував з величезної купи стодоларових банкнот 12000 «зелених» і впихнув їх у свій шкіряний портфель. Далі наказав по комутатору:

— Хай заходить рядовий Хайден!

Ярослав БОРСУК

м. Підгайці

Фото з вільних джерел

Loading...

Про автора

Всеукраїнська незалежна громадсько-політична газета

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься.

46001
м.Тернопіль
вул.Гетьмана Сагайдачного,9,
+38 0352 235 461
Email: webmaster@vilne.org.ua

Підписка на новини