Вільне життя

Запасаємосі сухарами

Торік бараболі ніц не вродили. Дрібота страшна, гнилі багато, а по телевізору казали, же файний урожай. У селі ще й досі паю зернового не дали, кажуть, же не вродило.

Сусід Онисько зібрав ячмінь. Як посіяв два мішки, то аж три зібрав, а кум Міхал пшениці нашкрябав зо свого півгектарного города тілько п’ять мішків. А тоди по телевізору вчув, же хвалилисі наші владці — урожай страшно великий, ховати нема куда, тре продавати, гроші заробляти. Звідки ж у них сі вродило стілько, га? Я розумію, же люди, може, так не кроплять свої поля, так не зливають тою хімією, як фермери, але зате там гною багато є, а то добриво природне і мало би щось вродитися. Тілько ж нема. Вже сі бою, аби не зробила нині з нами влада так, як радянська — в трийцять другім році. А що, всьо може бути. Тоді українці теж не сподівалися на біду, в них і в коморі було, і влада казала, що й вона має. А що вийшло вкінци?

Теперка сушу собі голову — де ж мені нинька взяти зерна, аби змолоти на муку й пробувати пляцки пекти та ще й вам рецепти підкидати. Наш орендар ніц не дає. Казав, же спочатку всім закрутками відплатить. Ото горошку спонсорне кількадесят баньок, салату, ікри кабачкової і ще чогось, що в коморі завалялося. То люди гвалту наробили. Хто таке видів! Ще якби в місті жили, то закрутки не завадили би. А в селі того добра повні льохи! Їж, розпережися. Теперка чекаємо на гроші, але й тих не видко. Отож треба затягувати паски й допорпувати барабольку з льоху. А там морквочка піде, капусточка пізня, бурячки червоні — якось переб’ємосі до нового врожаю. Ще запасемося сухариками — то взагалі рай. Лапайте файного рецепта тих сухариків від пані Мирослави Поцілуйко з Кам’янок Підволочиського району.

Збиваєте штири яйка зо склянкою цукру, додаєте розтоплену пачку маргарини, 100 грамів позимнілого праженого молока і дві чайних лижки амоняку. Місите не дуже густе тісто, так, аби годен було розкачати і голову тістом не запацькати. Розкачати те тісто товщиною десь на міліметрів три-штири, посипати його цукром, горіхами подрібненими або ж кокосовою стружкою чи маком, потім порізати різцем, викласти на змащену оливою (чи посипану мукою) бляшку і запхати в духовку. Як зарум’яняться сухарики ─ витягайте і наминайте з чаєм.

Смачного!

Ваш пан ЮЗЕК

Ілюстрація Миколи ПИЛИПОВИЧА

Loading...

Про автора

Всеукраїнська незалежна громадсько-політична газета

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься.

46001
м.Тернопіль
вул.Гетьмана Сагайдачного,9,
+38 0352 235 461
Email: webmaster@vilne.org.ua

Підписка на новини