Вільне життя

Любов Ізотова: «Мені це горить»

Про життя солістки обласної філармонії, народної артистки України Любові Ізотової можна було б написати роман. Народжена в Чарджеві (нині Туркменабад), вона причарувала своїм колоратурним сопрано всю Україну. За понад сорокарічну сценічну діяльність виступила тисячами концертів у нашій країні та поза її межами. Її вірними супутниками завжди були українське слово та українська музика. Хоча, варто зауважити, в репертуарі народної артистки також є композиції на слова різними мовами, написані композиторами світу.


А починалося все з любові до музики, яку прищепила Любові Ізотовій мати Євдокія — кубанська козачка. Вона часто співала українських пісень. А як раділо серце Любові Андріївни, коли по радіо лунали голоси Євгенії Мірошниченко, Белли Руденко, Анатолія Кочерги, Анатолія Солов’яненка.

Закінчивши текстильний технікум, Любов Ізотова вступила до Харківського музичного училища, потім єдина з курсу отримала скерування в консерваторію. Закінчивши її, стала солісткою Луганської обласної філармонії. В 1980 році співачку запросили в Тернопільську обласну філармонію. Десять років тому отримала відзнаку народної артистки України. Здавалося б — просто дати, події, але скільки невтомної праці стоїть за ними!

Останнім часом сталося багато змін. Любов Ізотова із сумом розповідає, що тепер не може відвідати могилу мами, бо поїздка в Туркменістан не тільки дороговартісна, а й вимагає візи, нема вже й рідного Чарджоу — є Туркменабад…

— Дуже змінилися життя і люди. За останній рік було дуже багато переживань. Таке враження, що живу і не живу, — каже Любов Андріївна.

Але завжди поруч були люди, готові підтримати. Вони залишили світлий слід у пам’яті.

— Коли пригадую життя, здається, то було не зі мною. Здається, тільки вчора приїхала у Харків. То була ніч, чужі люди допомагали мені шукати готель, коли з’ясувалося, що вільних місць немає, заспокоювали: «Не плач дитино, йдемо до нас»… У житті мені завжди траплялися люди, готові допомогти. Я постійно згадую тих, котрі буквально хлібом ділилися зі мною.

З артисткою завжди світлий образ мами, її тепла усмішка зігріває. Навіки в пам’яті вчителька з музичного училища Зінаїда Глущенко. Любов Андріївна співпрацювала та співпрацює з багатьма відомими в нашому краї та поза ним людьми: Вірою Самчук, Євгеном Корницьким, Ізидором Доскочем, Омеляном Кмітом, Володимиром Семчишиним, В’ячеславом Хім’яком, Миколою Петрушенком, Романом Демчуком, Мирославом Крілем, Василем Феленчаком, Андрієм Олениним… Тепло згадує світлої пам’яті священика Павла Когута, котрий мешкав у Франції і всіляко підтримує українців.

Любов Андріївна постійно в праці — її доробок налічує більше тридцяти різноманітних програм. Вона чарувала українськими піснями всю Україну та впевнена:

— На сході будуть слухати українську пісню. Попри все, треба туди їздити, треба почути одне одного.

Співрозмовниця згадує, як люди дивувалися, коли чули, що виконуватиме пісні українських композиторів, твори на слова українських поетів. Вона відстоювала право виконувати українські романси, створила програму «Я помню вальса звук прелестньй» (вальси I. Дунаєвського, М. Лисенка, I. Шамо, Ф. Шопена, Й. Штрауса й ін.) Візитівками солістки обласної філармонії стали композиції «Соловейко» Марка Кропивницького та «Родимий краю» з репертуару Соломії Крушельницької. До речі, Любов Ізотова підготувала три програми, присвячені «українському соловейку», як називали Соломію Амвросіївну.

Українська поезія цікавить народну артистку України. Вона невтомно шукає щось нове. Коханням з першого рядка стала Ліна Костенко. Прочитавши «Сніг у Флоренції», Любов Ізотова задумалася, як представити твір на сцені… — і однойменна твору програма заграла, зазвучала. А як не згадати торішню програму «Земле, моя всеплодющая мати», присвячену Іванові Франку? У ній він постав не в звичному амплуа Вічного Революціонера, Каменяра, а тонким ліриком, людиною чутливою і шляхетною. А якою ніжністю просякнута добірка «Колискова для мами»! Тернопільські поети озиваються у композиціях програми «Вчителька моя» — у неї вплетені твори на слова Володимира Вихруща, Григорія Петрука-Попика. Відкриттям для багатьох став доробок «Цвіте Тернопілля весною», назва якого взята з вірша нашого земляка Степана Будного.

— Мені так хотілося бодай чимось віддячити цьому поетові. Те, як він писав, нікого не може залишити байдужим — його слова торкаються серця. Хотіла нагадати про цю людину, котра молодою залишила світ, але зоставила по собі вірші, — каже Любов Андріївна.

Але не тільки українські композитори й поети промовляють через Любов Ізотову.

— Мені цікаво не просто дібрати пісні українських композиторів, але й показати грузинські, італійські —продемонструвати розмаїття мелодій і поезій, — пояснює співрозмовниця.

Ця різноманітність у програмах «Пісні народів світу», «Українські композитори в поезіях усього світу», «Композитори дітям та юнацтву».

— Людям це цікаво, а мені це горить. Проходять роки, одні імена відходять, інші з’являються, а мені хочеться залишити по собі краплинку вічного та красивого, — підсумовує народна артистка України.

На фото: Любов Ізотову під час концерту вітають заступник директора музичного училища ім. С. Крушельницької Богдан МАЮК, диригент Володимир ДМИТРИШИН, продюсер Василь ІРМІЙЧУК

Фото Галини ЧУБАТОЇ

Loading...

Про автора

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься.

46001
м.Тернопіль
вул.Гетьмана Сагайдачного,9,
+38 0352 235 461
Email: webmaster@vilne.org.ua

Новини

Підписка на новини