Вільне життя

Ми в одвіті за людей, яких ведемо до Бога

Дорогі в Христі брати і сестри! Христос є нашим Господом і Він є правдивим Богом. Ми часто готові приймати Ісуса Христа, як нашого Спасителя від гріхів, але не служимо Йому як нашому Господу своїм богоугодним життям. Добровільне служіння є плодом віри, і про це слід пам’ятати: «Це — Син Мій улюблений, що Його Я вподобав, Його слухайтеся» (Мт. 17:5); «Хто слухає вас — Мене слухає, а хто гордує вами, Мною гордує, а хто гордує Мною, гордує Тим, Хто послав Мене» (Лк. 10:16). «Пророка з-посеред тебе, з братів твоїх, Такого, як я, поставить тобі Господь, Бог твій, — Його будете слухати» (Повт. Закону 18:15). Із цього тексту дізнаємося, що Бог дає обітницю вивести з-поміж Ізраїлю пророка, подібного до Мойсея, який був найвизначнішим пророком Старого Заповіту. Але цей пророк повинен стати значнішим, ніж Мойсей, бо Мойсей сам казав, що коли цей пророк прийде, «люди слухатимуться Його». З «Дій апостолів» (3:20—23) ми бачимо, що цим Пророком був Ісус Христос. 
Водночас жодна людина не бачила Бога, отож жодна людина не може сказати нам, про що Бог думає і що в Нього на серці. Але Однороджений Син, Який завжди перебуває з Отцем, має безпосереднє і близьке знання волі Божої щодо людини і Він проголосив її нам. З цієї причини Він ще зветься «Словом», через яке Бог відкриває Себе людям (Ів. 1:1—14). Тому Христос не є Пророком, подібним до Мойсея чи інших, Він значно вищий від них, бо всі вони говорили, керовані Духом Святим, а Христос пророкував від Себе Самого. Тому Він є винятковим Пророком Божим. У Старому Заповіті Христос здійснював своє пророцьке служіння через святих людей Божих (2 Петр. 1:21), котрі промовляли Його Духом. Під час Свого земного життя Він проповідував особисто, підкріплюючи Свої проповіді чудесами. Своїм учням Він обіцяв дар Святого Духа. Нині Він робить це через проповідування Євангелія, призначаючи для Своєї церкви вчителів і проповідників.

Пророцьке служіння Христа є дуже важливим, бо без нього жодна людина не змогла б дізнатися про милість Божу та значення Христового життя і смерті. Нашим єдиним і правдивим первосвящеником є Ісус Христос, Якого всі священики Старого Заповіту лише наслідували. Відмітьмо різницю між Христом і ними. Вони були грішниками, він — Святий. Вони були лише людьми, Він — Бог, вищий за Небеса. Вони приносили жертву за свої гріхи, — Він не мав потреби так робити, тому що був безгрішним. Вони приносили жертви щоденно, і це повторення показує, що ці жертви не були достатніми. Христос приніс жертву один раз, і повторювати її немає необхідності. Вони приносили в жертву кров телят, кіз, котра не могла знищити гріхи, бо таке неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи» (Євр. 10:4), а Христос приніс у жертву Самого Себе.

Ісус Христос був не лише Первосвящеником, Він був також і Жертвою. І ця жертва була прийнята Богом і стала спокутою за гріхи всього світу. У пророцтвах Старого Заповіту сказно, що Христос буде Царем, що «Влада на раменах Його». Його вітали, як Царя, при в’їзді в Єрусалим, Він Сам про Себе казав, що був царем (Ів. 18:36—37). Але Він не був земним царем, таким, як Ірод чи будь-який інший правитель. Він був набагато величнішим Царем, Він мав силу на небі і на землі, й усе перебуває під Його владою (Ефес. 1:22). Він керує Своїм Царством, маючи верховну владу. Христос є Царем слави, а царство Слави не на землі, а на Небесах. Там Христос матиме всю славу, і цьому Царству не буде кінця.

У міру того, як вивчаємо життя і муки нашого Спасителя, ми помічаємо різницю між Його життям від народження до розп’яття та Його життям (Євр. 5:7) від Його теперішнього життя. Возвеличення прийшло на зміну покірності Ісуса Христа. Як правило, люди люблять «виставляти напоказ», хто вони, чим наділені, але в Христа подібних думок не було. Хоч Він справді був «рівний Богові», володів божественною величчю і славою, зате не виявляв цього на людях. За час перебування на землі Він не ходив поміж людьми, випромінюючи божественну славу так, що будь-хто міг визнати в Ньому Бога. Навпаки, будучи у «Божій подобі», Він з’являвся людям в образі слуги. Будучи рівним Богові, Він став подібним до людини. Це приниження було необхідним, адже коли б Христос не утримався від використання Своєї божественної сили, то вороги не змогли б упіймати Його і вбити. А Він на те і прийшов на землю, щоб померти і обов’язково воскреснути. Подібно до велетня, що не скористався Своєю всемогутністю і дозволив людям заподіяти Йому смерть.

Приниження Христа є важливим уроком для нас. Ми не повинні гордитись, а бути покірними у своїх помислах і вчинках, як цього навчає нас Ісус Христос. І маяками тут повинні стати Його служителі — священики різних рангів, бо світ, який викупив Ісус Христос Своєю дорогоцінною смертю, знову занурився в гріховну пітьму. Уже сам цей факт засвідчує, що священики відійшли від науки нашого Спасителя «тож ідіть і навчіть народи…» (Мт. 28:19), а значить, слід чекати покарання: «Погине народ Мій за те, що не має знання, тому, що знання ти відкинув, відкину й тебе, щоб не був ти для Мене священиком» (Осії 4:6). Відійшли в небуття ті, хто твердив, що Бога нема, що не потрібно храмів. Бог посміявся над атеїстами, бо Церква Його живе і священнодіє, а безбожники-атеїсти посоромлені й канули в безвість.

Так-от, щоб услід за ними не канули і «священно–служителі», бо Святе Письмо (Гал. 1:8) навчає: «Якби й ми або Ангол із неба зачав благовістити вам не те, що ми вам благовістили, — нехай буде проклятий!» Брати мої священнослужителі, якщо ви можете хоч перед собою не лукавити, то признайтеся, що навчаєте чимало такого, про що сказано в Посланні св. апостола Павла до галатів (Гал. 1:8). І про це застерігав Ісус Христос через Своїх апостолів: «Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекручене, аби тільки учнів тягнути за собою…» (Дії 20:30). Святе Письмо знають не всі священики, відповідно не знають його і їхні парафіяни. Проте цей факт не є перешкодою для того, щоб священнослужителі різних рівнів возносили себе до нечуваних вершин — кандидат богослов’я, доктор богослов’я, професор. Ні пророки, ні апостоли не удостоїлися таких титулів, зате знали досконало вчення Господнє, а сучасні «богослови» не мають знань, зате мають титули. Як правило, такі «богослови» — «голі королі», які не живуть за вченням Святого Письма, а значить, будуть відкинуті Богом. Я не хочу, щоб до так званої «червоної книги» були занесені люди, які хочуть пізнати Бога, а тому відкиньте титули, а беріться досліджувати Святе Письмо, і відповідно навчайте своїх парафіян, а ще досліджуйте, що таке — совість.

о. Василь ЮЗЬВАК

с. Бабинці Борщівського району

Фото з вільних джерел

Loading...

Про автора

Всеукраїнська незалежна громадсько-політична газета

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься.

46001
м.Тернопіль
вул.Гетьмана Сагайдачного,9,
+38 0352 235 461
Email: webmaster@vilne.org.ua

Підписка на новини