Вільне життя

Не наш, вочевидь, чемпіонат

І в передостанній для жінок дисципліні чемпіонату світу з біатлону в норвезькому Холменколлені, естафеті 4 по 6 кілометрів українки не змогли поборотися за медалі. Навіть попри те, що перед сьогоднішнім стартом саме вони лідирували в загальному заліку однієї з найбільш видовищних біатлонних дисциплін і вийшли на дистанцію під першим номером. 

Зрештою, протягом дев’яти попередніх днів, відколи розпочався головний турнір сезону, до такої невдачі вітчизняні вболівальники, мабуть, уже були морально підготовлені. П’яте місце Олени Підгрушної в гонці переслідування і дев’яте Ірини Варвинець в індивідуальній — зовсім не ті досягнення, які могли без заперечень переконати в цілковитій конкурентноздатності наших землячок. Та ще й з огляду на не вельми переконливий виступ Юлії Джими і геть посередній — Валентини Семеренко. А рішення лідера збірної Олени Підгрушної зійти напередодні з дистанції індивідуальної гонки і взагалі застало зненацька не лише прихильників її таланту.

Але вже сьогодні вранці стало відомо, що ніхто з чільного квартету співвітчизниць від боротьби не відмовився. Хіба наставники перестрахувалися, перевівши підопічну заслужених тренерів України Ігоря Починка і Олега Бунта із завершального етапу на передостанній. Коли Олена все ж не змогла би останньої миті вийти на трасу, нелогічно було би випускати «під прес» француженки Марі Дорен Абер, чешки Вероніки Віткової чи німкені Лаури Далмайєр іншу тернополянку, дублера збірної Анастасію Меркушину.

До послуг доньки однієї з колишніх «прим» українського біатлону, втім, не довелося вдаватися. Її час неодмінно ще настане. Але вже стартовий етап у виконанні Валентини Семеренко підтвердив чи не гірші побоювання. Досвідченій олімпійській чемпіонці, яка торік, нагадаю, стала другою в загальному заліку Кубка світу, вистачило холоднокровності, аби відмінно відстрілятися на обох вогневих рубежах. Але функціональна готовність критики не витримувала. І чимось дорікнути Валі, повірте, було би верхом несправедливості. Вирушити на завершальний відрізок у групі лідерів і відстати на двадцять три секунди від переможниці етапу (хоча на офіційному сайті нашої федерації написали — «всього» на 23 секунди) — не її вина: швидше, біда. Без сумніву, виступити краще нині просто не мала можливості. Нехай тією переможницею і стала одна з найсильніших стріляючих лижниць планети, фінка Кайса Макаряйнен.

Як треба вести боротьбу, коли відчуваєш у собі сили поборотися за медаль, невдовзі продемонструвала Ірина Варвинець. Таж ідеальна стрільба і — хіба кілька секунд відставання від канадки Розани Кроуфорд, чия збірна про лаври навіть не мріяла. Причому фініш в «одні лижі» з куди авторитетнішою німкенею Францискою Хільдебранд відродив уже наші надії на медаль.

Та — не судилося. Незакрита Оленою Підгрушною навіть з допомогою трьох запасних патронів одна з мішеней на стрільбі лежачи навряд чи може сприйматися як несподіванка. Останнім часом Олена мала доволі серйозні проблеми з влучністю. Однак тричі не матиме слушності той, хто спробує «заїкнутися» про провалену спортсменкою гонку. Насамперед, хоча би тому, що спробував би сам пробігти шість кілометрів трохи менше за півгодини, не промахнувшись до того ж жодного разу по розташованих на відстані п’ятдесяти метрів мішенях. А, по-друге, ще й зміг би після відчутної невдачі, знову знайти в собі сили для того, аби без зауважень відпрацювати на стрільбі стоячи і відвоювати для команди хоча би сьому позицію.

Після цього завдання завоювати медаль перед Юлією Джимою вже не стояло. Однак киянка могла допомогти собі і подругам по команді вибороти малий кришталевий глобус у загальному підсумку естафетних перегонів. На жаль, теж не судилося. Завадили полячки, які на  завершальному відрізку таки не поступилися українкам четвертим місцем. І збірна Німеччини, яка не змогла скласти конкуренції господаркам чемпіонату і француженкам у боротьбі за «золото» та «срібло», змогла все таки випередити Олену Підгрушну з подругами на одне очко. Перемоги в сучасному біатлоні, погодьтеся, дістаються справді кращим.

На суботу, 12 березня, запланована класична чоловіча естафета — 4 по 7,5 кілометра. На одне з призових місць для українців букмекери взагалі серйозних ставок не роблять. Чим не шанс довести, що і вони здатні помилятися. Тим більше, коли Сергій Семенов на цьому чемпіонаті вже одного разу нівелював прогнози. Саме бронзовий призер спринту і розпочне перегони в складі збірної України. Далі — Олександр Жирний, Артем Прима і капітан команди Дмитро Підручний з Острова Тернопільського району. Після невдалого виступу в спринті тренери не відмовили йому в довірі. Тож після перепочинку прихильники біатлону сподіваються максимальної самовіддачі як від нього, так і від трьох інших наших атлетів.

На фото: перший переможний для господарів чемпіонату фініш норвежки Марти ОЛСБЮ.

Фото із сайту Федерації біатлону України   

Loading...

Про автора

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься.

46001
м.Тернопіль
вул.Гетьмана Сагайдачного,9,
+38 0352 235 461
Email: webmaster@vilne.org.ua

Підписка на новини