Вільне життя

Пектораль — послання скіфів

Знайшов пектораль археолог Борис Мозолевський 1971 року на Дніпропетровщині у скіфській могилі царя, в кургані Товста Могила. Це жіноча прикраса, яка важить 1,2 кг, з чистого золота 958 проби, на ній міститься близько ста майстерно виконаних фігур, діаметр — 30,6 см. Виготовили її в V столітті до н. е. Ця реліквія пережила сотні власників за час свого існування. Через неї зраджували, грабували, вбивали. Пектораль дуже схожа на скіфську, знайдену в кургані Куль-Оба, поблизу Керчі.

До цього часу пектораль не дає спокою як професійним дослідникам, так і аматорам. А нещодавно у вчених колах з’явилася думка, що пектораль — це не що інше, як зашифроване послання скіфів.

Розкопки

Коли археологи розчистили коридор, що веде до центральної камери поховання, то виявили, що грабіжників, ймовірно, хтось сполохав і вони, поспішаючи, впустили бронзову булаву, а також кілька золотих і срібних речей. Немов викрадачі рятувалися від когось в кургані! Невже від духів помсти, слуг-примар чи духів-охоронців, похованих разом з царськими персонами?

Злодії шукали цінності тільки у відомих їм ритуальних місцях, інші ж схрони їх не цікавили. Тому, крім останків царя і уламків лускатого панцира, розкиданого по підлозі, археологу Мозолевському вдалося недалеко від камери знайти меч з обкладеним золотом руків’ям і піхвами.

Незайманою виявилася бічна похоронна камера цариці та дворічного царевича. Жінці, ймовірно, на момент смерті було років 20-30. Разом з її останками виявили головний убір, прикрашений великими золотими пластинами, золоті підвіски із зображенням сидячої з піднятими руками богині, шийну прикрасу – золоту гривну вагою 478 грамів, три золотих браслети і 11 перснів.

Царевич у руках стискав золотий браслет, поряд лежав пояс із золотими гудзиками. Всього в камері цариці знайшли 600 золотих речей із тисячі виявлених у кургані.

Але 21 червня, в язичницький День мертвих, Мозолевського немов хтось потягнув до камери царя, і в 14.30 рука археолога натрапила в земляній підлозі на предмет, що вислизнув від грабіжників. При світлі дня він «засяяв, як сонце», — тоді був день літнього сонцестояння! Знахідка виявилася скіфською пектораллю, нині відомою всьому світу.

Що означають фігури?

Усього є три основні версії пояснення структури пекторалі: календар, карта володінь скіфів і модель Всесвіту.

Згідно з першою версією, золота пектораль показує будову нашого Всесвіту в тому вигляді, в якому його бачили стародавні скіфи. Згідно з другою версією, пектораль могла бути своєрідною картою скіфських володінь, яку могли зрозуміти тільки обрані: воєначальники, жерці, царі. Згідно з третьою версією, пектораль — це давній скіфський календар. Відомо, що скіфи були язичниками, саме тому кожен день, місяць, рік і т. ін. займали певні божества у вигляді домашніх тварин, розташованих на пекторалі по колу.

Є думка, що Золота пектораль — це стародавній сонячний годинник. Таємницю цього календаря знали лише жерці і царі, а також еліта скіфського суспільства, і завдяки цим знанням вони управляли своїм народом.

Про що говорять яруси?

Верхній ярус Золотої пекторалі містить низку тварин, які йдуть у різні боки. Зрештою виявилося, що всі ці фігури показують конкретний день місяця. Також на пекторалі зображений один дуже цікавий сюжет — стоїть леопард і дивиться, як лев вбиває кабана. Тут леопард символізує Асирію, Лев — скіфів, кабан — Африку.

Якщо скористатися збільшувальними приладами, то на пекторалі можна побачити навіть єгипетські піраміди, які розташувалися на голові у кабана. Ця мініатюра зображує скіфську облогу Єгипту в V столітті до н. е., і саме тому вона є найпершою африканською картою. Окремі трофеї, отримані в цих походах (персні з фараонськими печатками, ювелірні вироби тощо), разом зі скіфським золотом потрапили до Музею історичних коштовностей України.

Під крилом жар-птиці розташована Південна Україна, а саме — узбережжя Азовського моря. У скіфів жар-птиця відповідала грецькій богині Гері, дружині головного бога Зевса. Вона зображувала те місце в Північному Причорномор’ї, де проживали царські скіфи. Крім того, праве крило цієї жар-птиці вказує на місце, де містився скіфський некрополь. Жар-птиці назустріч летить качур, який у свою чергу покриває територію Стамбула і Туреччини. На пекторалі дуже багато фігур, і в кожної з них є своє значення.

У центральній частині Золотої пекторалі — дві чоловічі фігури (швидше за все — це стародавні скіфські царі Нап і Пал), які тримають у руках шкуру (але це не проста шкура, а карта). Вони сидять.

Поглянувши на цю карту, можна побачити обриси Криму, лівого і правого берегів Чорного моря. Але ця шкура – карта умовна. Всі предмети, зображені на ній, визначають захоплену скіфами територію.
Другий ярус повністю заповнений квітами. Це тому, що на пекторалі міститься зашифрований рецепт старого цілющого бальзаму з коріння і квітів. Скіфи його широко використовували в медицині, часто у період боїв. Основним компонентом бальзаму був корінь мандрагори. На жаль, повністю розшифрувати рецепт не вдалося, оскільки лише по одному золотому зображенню дуже складно визначити саму квітку.

Хто автор?

Найпоширенішою теорією є та, що Золоту пектораль створили давньогрецькі ювеліри на замовлення скіфської знаті. Першовідкривач знахідки Борис Мозолевський також схилявся до цієї версії. «Пектораль виготовлена під безпосереднім впливом Парфенона самобутнім митцем, який, користуючись зовсім іншим матеріалом, зміг піднятися до найвищих ідей мистецтва», — пише він у книзі «Скіфський степ».

Деякі ж сучасні дослідники схиляються до думки, що пектораль — справа рук аборигенних майстрів. «Ми з колегами вважаємо, що це робота боспорського майстра. Можливо, вона була зроблена в давньому місті Пантикапеї (нині це Керч). Сюжет зображень на цьому витворі мистецтва характерний для індоєвропейських народів», — вважає старший науковий співробітник Музею історичних коштовностей України Наталя Малюк.

Але це не остаточні висновки. Вивчення пекторалі продовжується дотепер.

Може бути картою

із зазначенням скарбниці скіфських царів. З книги Геродота відомо, що місця, де поховані перші скіфські царі, були оточені таємницею. Загадковий, розташований невідомо де священний некрополь, називали Герра. Скарби, приховані там, у найбільш стародавніх курганах, були воістину незліченними. У Герра скіфи ховали також золото і коштовності, принесені з великих військових походів. Будь-якого ворога, що вторгся у Скіфію, ретельно відводили від золотого серця країни.

На пекторалі Мозолевського може бути відображена символічна карта стародавніх володінь скіфів, Чорне море і прилеглі до нього землі. Добре помітна лінія морського узбережжя від Босфору до Кавказу. Якщо перевернути пектораль нижнім, опуклим краєм догори, на овечій шкурі можна побачити Кримський півострів, характерні контури півдня України!

А рука того царя, що стоїть на колінах ліворуч, можливо Пала, — це точка в околицях Мелітополя.
Очевидно, вся ця географічна премудрість 2500 років тому була зрозумілою лише спеціально навченим персонам, жерцям, царям, воєначальникам. Володар завжди носив із собою схему своїх володінь!

Опуклості на пекторалі позначають гори і підвищення, глибокі лінії — річки. Можна розібрати в золотому плетінні частини територій теперішніх Росії, Молдови, Грузії, Румунії, Болгарії, Туреччини.

Що ж таке, особливо важливе, виділено вказівним пальцем царя Пала? Цікаво, що поруч з Мелітополем протікає річка Молочна, — а її в давнину називали Геррас.

Ще одна таємниця

Вона стосується міфічних грифонів — істот з тілом лева, з головою і крилами орла, яких давні греки називали «Стражами золота країни Гіпербореїв».

І до нашого часу дійшла легенда про те, як грифони з’явилися у Північному Причорномор’ї. Їх сюди одного разу заніс шквальний північно-східний вітер. Грифони побачили у скіфів золоті прикраси, зброю, предмети побуту. Тоді ж грифони стали віднімати їх у людей, але скіфи швидко заховали свої коштовності. Тоді грифони в люті накинулися на коней скіфів, і на допомогу монстрам прийшли хижі звірі, які роздирали інших тварин, щоби позбавити скіфів м’ясної їжі. Дісталося навіть степовим коням, — багато їх загинуло під копитами травоїдних, які з жахом розбігались по степу.

Скіфи зібралися в святилище Ексампей і звернулися до володарки неба Табіті з проханням вигнати чудовиськ. Богиня вночі «запалила в небі стежку», і по ній грифони полетіли назад до гіпербореїв. Усі ці події і зображені на пекторалі.

Ось ще що цікаво: грифони, міфічні вартові золота, стали емблемою Музею історичних коштовностей України, а з 21 квітня 1999 р., затверджені на гербі Автономної Республіки Крим.

Олесь ЯСНООК

Фото з вільних джерел

Loading...

Про автора

Всеукраїнська незалежна громадсько-політична газета

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься.

46001
м.Тернопіль
вул.Гетьмана Сагайдачного,9,
+38 0352 235 461
Email: webmaster@vilne.org.ua

Новини

Підписка на новини