Вільне життя

Ода куричій шийці

7001

«Ще ніколи, кілько себе памнєтаю, а мені вже, дєкувати Богу, сімдесєтка минула, жиби та курича шийка була в такім пошанівку, як теперичка, — читаю раз листа від пані М. Бийбіди з Тернополя.

— Та зарізав колись курку, то розсіл був такий пахнючий, же як зів го, то мав сили на цілий місєць. Ну, а таке як шийка, головка, лапи, то вже було псові чи котові. Правда, мій тато любив розбити ту головку і добути куричий мозок. «То смашно і розуму додає», — сміявсє тато. Та що того розуму в курки? Але… Деколи в людей і ще того нема.

Теперечка шийка з курки — то цілий циміс, як кажут, на вагу золота. Найперше — для старих, таких, як я, пенсіонерів. Бо береш ту пенсію, та й вже сє трисеш. Зразу пів віддаєш на ті тарифи — за газ, світло, воду, телефон, ще й якусь комісію. Тре старому і лік якийсь, на него ціни дикі. От і жий. Як? Що на решту тої пенсії можна си позволити? Хіба шийки, якусь «ліхтарку» (голову зі свині чи корови), ратиці, вуха і хвіст. А якби хтіла якесь яблучко чи цитрину, то хіба буду сі дивила. Правда, дохтори тішат тим, же в нашім віці мнясо шкодит. А в тій шийці чи лапі мняса не дуже то й є, то нам якраз таке тре. Старе понюхає, посмокче і ніби кавалок курки зіло. Та й здихне лекше. Колись старому би сє бояли такі кости дати, могло сє вдавити. А теперечки страху нема.

А знаєте — як нема в людині жиру, а тілько їдні кости, то старе бігає, як молоде. Щоб застати дешевий харч на базарі, пенсіонери так сі звивают, же здибає хто кого, то навіть «добридень» нема коли сказати — взєло і погнало. Бо ж тре обганяти кілька тих маркетів, жеби купити що таньше. З тої біганини знак є — старе і кости розімне, і «мняса» купит.

Тому просила би м пана Юзека, аби дав якусь добру рецепту до тих інгредієнтів. Бо нам, бідакам, нинька грошей хіба що на куричі шийки вистачає…»

Такого рецепта серед записів я знайшов. Тримайте, пані, і пробуйте.

Берем зо 8 шийок, промиваєм, закладаємо в миску, солимо, перчимо, додаємо порізану цибулю і часник, перемішуємо і заливаємо шклянкою кефіру. Маринуємо півгодини. Беремо 8—9 бараболин, чистимо, нарізаємо кружальцями. Викладаємо їх на бляшку, трошка солимо, викладаємо поверха мариновані шийки, дусимо їден-два зубчики часничку, ляємо олію і ставимо в духовку, розігріту до 180 градусів. Печемо 40 хвилин. Тоди студимо і беремсі до роботи.

Смачного!

Ваш пан ЮЗЕК

Ілюстрація Миколи ПИЛИПОВИЧА

Loading...

Про автора

Вільне Життя

Всеукраїнська незалежна громадсько-політична газета

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

46001
м.Тернопіль
вул.Гетьмана Сагайдачного,9,
+38 0352 235 461
Email: webmaster@vilne.org.ua

Підписка на новини