Вільне життя

Обіцянка Їфтаха

Оксана сиділа під операційною і молилася подумки: «Господи, прости мій тяжкий гріх. Благаю, не забирай коханого. Ти ж знаєш, як я його люблю. Не судись, Отче Небесний, зі мною по Своїй справедливості, а по Своїй великій милості.

Хоч я на це й не заслуговую, бо не виконала даної Тобі обітниці. Тоді чомусь не замислювалась, який страшний гріх чиню. Я ж не людині сказала неправду, а Тобі, Отче мій Небесний…»

Із операційної зали вийшла стурбована медсестра.

— Як він? — спитала Оксана.

— Поки нічого не відомо, — відповіла та, відвівши погляд убік. — Ви б не сиділи тут, а пішли б до церкви, помолилися б за його здоров’я. Господня допомога вашому чоловікові потрібна зараз, як повітря. Вибачте, мені треба йти…

Оксана, дивлячись услід медсестрі, думала: «А чи маю я право йти до церкви після всього того, що зробила? Та сидіти склавши руки і катувати себе власним сумлінням теж не вихід. Піду, благатиму ревно в Господа прощення і, можливо, Він зглянеться наді мною».

…У храмі Оксана довго молилася, а потім підійшла до священика.

— Чи можна з вами поговорити? — спитала несміливо.

Чи міг він відмовити заплаканій жінці?

Нас із чоловіком поєднало велике кохання, — почала свою розповідь Оксана. — Одружившись іще студентами, ми вважали себе єдиним цілим і не уявляли життя одне без одного. У любові та злагоді прожили десять щасливих років. А тоді в мого чоловіка виявили злоякісну пухлину. Це було — як грім серед ясного неба. Дорогою до Києва, куди ми їхали на консультацію до відомого онколога, я весь час молилася. Просила Бога, щоби цей діагноз виявився помилковим. Обіцяла: якщо Господь зробить для нас це велике диво, то я продам новеньку іномарку й оплачу лікування важкохворої дитини.

І моїй радості не було меж, коли я дізналася, що діагноз не підтвердився. Насправді моєму чоловікові ніщо не загрожувало. Тоді, отримавши від Бога такий неоціненний подарунок, я повинна була б негайно виконати обітницю, дану Всевишньому. Та я ніяк не могла наважитися продати машину, яку ми зовсім недавно купили. Все чекала чогось. Щось вираховувала. Думала: завтра, ні — післязавтра… Так минали тижні, місяці. А рівно через рік мій чоловік потрапив у страшну ДТП. І ось тепер його життя висить на волосині. А я не знаю, що мені робити…

У Біблії Господь каже: «Краще не дати обітниці, ніж, давши, її не виконати», — мовив священик і продовжив. — Розкажу вам один біблійний випадок, що стався із хоробрим суддею Ізраїлю Їфтахом. Він жив у ті часи, коли ізраїльтяни не поклонялися правдивому Богу і чинили велике зло. Тому Господь допустив, щоб аммонітяни гнітили та мучили ізраїльський народ. Люди просили Бога, щоби врятував їх, визнали, що грішили проти Нього. І вибрали Їфтаха для війни проти аммонітян. Він усім серцем прагнув здобути перемогу й дав Богові обіцянку: «Якщо справді даси мені перемогу над Аммоном, то першого, хто вийде з мого дому навпроти мене, коли я вернуся з війни, віддам Тобі».

І Господь допоміг Їфтахові здобути перемогу. Коли він повернувся додому, йому назустріч першою вийшла єдина донька. «Ах дочко моя! — вигукнув Їфтах. — Як ти засмутила мене…» Дізнавшись про батькову обіцянку перед Богом, дочка сказала, що її треба виконати.

Як бачите, ніхто не може легковажити своїми обіцянками. Незалежно від того, чи людині їх дали, чи Богові.

Що ж мені робити? — спитала Оксана.

Мабуть, те, що не зробили, хоча й мали зробити. Адже «Очі Господні — до праведних, а вуха Його до їхніх прохань, а Господнє лице проти тих, хто чинить лихе». Ви на мить уявіть, яким важким випробуванням було для Бога спостерігати за тим, як безжальні, злі люди розп’яли Його єдиного Сина. Але «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне».

Дякую вам за таку потрібну для мене розмову, — сказала Оксана. — Я спробую все виправити і змінити. Може, Господь зглянеться наді мною, як колись над ізраїльським народом, прийнявши моє щире каяття.

Галина ШУЛИМ

м. Тернопіль

Фото з вільних джерел

Loading...

Про автора

Всеукраїнська незалежна громадсько-політична газета

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься.

46001
м.Тернопіль
вул.Гетьмана Сагайдачного,9,
+38 0352 235 461
Email: webmaster@vilne.org.ua

Новини

Підписка на новини