Вільне життя

Город… в оренду

7001

Сусідові поставили на чолі «мітку» в магазині, коли він погнав олію розхапувати. Якась жіночка так дерла перед ним ящик, же вихопивши звідти їдну фляшку, примудрилася «проштампувати» му лоб.

Сусід від того трафунку троха остиг, правда, з-під рук в него видерли всьо, що встиг прихопити. Але більше не поліз дертисі за рештою продуктів.

То, що нинька в нас із прилавків розхапуют всьо, що можна з’їсти і притримати про запас якнайдовше, нагадує мені, як нам обіцяли кілька років тому кінець світа, і народ так само дико гнав на базари й у магазини за сіллю, сірниками та свічками. На моїй вулици потім тілько сі хвалили, кому на скілько добра вистачит. Але прийшло літо, спека, і свічки так гарно позліплювалисі докупки, же теперка їх тре лупати, як чоколяду. Тілько гнотики де-не-де стирчат. Сірники, хто запхав до льоху, аби злодії не вкрали, чи десь по коморах, відсиріли. А сіль каменем стала. Дивлюсі, же нинька щось схоже сі робит. Певно, залежаласі на складах гречка, макарони і тая олія. А народ гребе, навіть якщо кажний день ціну підносят, так ніби завтра до нас голодний Путін прийде і всьо відбере.

Но ціни женут догори, і то не смішно. Ще в селі замість трактора можна поле конем зорати, заволочити і засіяти та й мати кавалок хліба і до хліба. А що місту казати? Тойво сусід, же зо «штампом» олійовим, прийшов на тижні та й каже: «Поїхав я на базар курку продавати, а до мене підходит якийсь мужчина і питається, чи не здаю часом городец в оренду. А я си думаю — тю, ще’м такого не чув. Але рішив підіграти. Здаю, кажу, але не всім. А мужчина питає далі: а чого? А я йому: в мене свої вимоги до орендаторів. Мають вільно володіти сапою, рискальом і не бридитисі гноєм удобрювати. То він від мене втік».

Закім діло до оренди дійде, вже нинька тре щось їсти. Знайшов я на дні мішка трошка рижу.

Нашкріб шклянку, замочив, зварив і остудив. Тим часом порізав дрібно 200 грамів печериць, їдну велику цибулину, вимішав із рижом, додав трошка олії і вдусив три зубчики часнику. Посолив, поперчив, тоди ложкою почав формувати котлетки і викладати їх на пательню, влявши перед тим олії. Обсмажив із обох боків, поскладав у банячок і накрив кришкою, аби впріли. Можете наминати їх із томатним соком і з хлібом вприкуску.

Смачного!

Ваш пан ЮЗЕК

Ілюстрація Миколи ПИЛИПОВИЧА

Loading...

Про автора

Вільне Життя

Всеукраїнська незалежна громадсько-політична газета

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

46001
м.Тернопіль
вул.Гетьмана Сагайдачного,9,
+38 0352 235 461
Email: webmaster@vilne.org.ua

Підписка на новини