Вільне життя

Де шукати правди?

Народився я в 1949 р. з вадами здоров’я — зроду мав хворобу Фредрейха (криві стопи). У 1986 р. отримав III групу інвалідності на рік, потім постійно проходив комісії. З 1993 р. III групу дали довічно, а в 2016-му її замінили на другу.
Коли здавав документи в Пенсійний фонд, мені повідомили, що можу брати допомогу за втратою годувальника — моя мама померла десятого березня 1980 р. Документи віднайшли в архіві. Та я не годен відновити амбулаторні дані — пропали. Порадьте, де шукати правди. Хоча все своє життя я пропрацював на цегельному заводі кочегаром, сторожем на меблевому заводі «Темп».
Мирон СТЕЦЬКІВ, смт Козова. 

Із першого січня 2006 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам». Відповідно до цього закону інваліди з дитинства і діти-інваліди мають право на одночасне призначення та виплату пенсії в разі втрати годувальника (якщо має право на її призначення) органами Пенсійного фонду України і державної соціальної допомоги відповідно до Закону «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» органами праці і соціального захисту населення.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв’язку із втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії за III групою інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього закону, — незалежно від тривалості страхового стажу.

Непрацездатними членами сім’ї вважаються: діти померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років.

Згідно з порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, у разі якщо особа визнана інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення 18-річного віку.

Оскільки заявник уперше був визнаний інвалідом з дитинства в 37-річному віці, для отримання висновку, що захворювання, яке призвело до інвалідності, мало місце до 18-річного віку, об’єднане управління Пенсійного фонду України в Козівському районі надіслало запит на адресу Козівської міжрайонної МСЕК. У відповіді, яка надійшла на запит, зазначено, що на цей час у міжрайонній медико-соціальній експертизі відсутні відомості про наявність у заявника показань для визнання його інвалідом до досягнення 18-річного віку. Однак у разі надання заявником відповідних виписок з лікувально-профілактичних закладів медико-соціальна експертна комісія може повторно повернутися до розгляду цього питання.

Галина ІВАНЮК,
заступник начальника управління пенсійного забезпечення головного управління Пенсійного фонду України в області.

Фото з вільних джерел

Loading...

Про автора

Всеукраїнська незалежна громадсько-політична газета

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься.

46001
м.Тернопіль
вул.Гетьмана Сагайдачного,9,
+38 0352 235 461
Email: webmaster@vilne.org.ua

Підписка на новини