Вільне життя

Найвірніший друг. Хатіко наших днів

013010288

По суті, у собак безумовно є те, що ми називаємо душею.
-Р.Амундсен
Собака- це єдина істота на землі, яке любить тебе більше, ніж себе.
-Дж. Біллінгс

Собака – це перша приручена людиною тварина. На неї можна було покластися на полюванні, залишити охороняти майно і навіть доглядати за дітьми. А ще, собака готова служити людині до самої смерті, а головне залишатися завжди відданою своєму хазяїну.

«… повертався додому з коледжу, пощастило їхати машиною із односельчанином. Майже доїжджали додому, але між Калинівкою та Погрібцями (зборівського району, тернопільської області), недалеко в полі я побачив пса. Водій сказав, що цей пес вже день чи два сидить на одному місці. Я попросив зупинитись, ми підійшли ближче… собака ніяк не відреагувала. Біля пса лежав мішок і в ту мить я зрозумів, що його навмисне вивезли в поле. Відразу нагадав собі про фільм «Хатіко». Якщо чесно, я дуже здивувався, бо собака так і залишився на тому ж місці. Напевно, досі чекає на господаря і до кінця вірить у його повернення ».

Про цей досить цікавий випадок, що стосується долі простої собаки розповів мій друг – Андрій.

Насправді, важко зрозуміти вчинок людини, яка покинула свою собаку. Влучними тут стануть слова відомих людей:

«По твоєму відношенню до собаки я дізнаюся, що ти за людина.» – А. Боссе

«Собака – це єдина істота на землі, яке любить тебе більше, ніж себе.» – Дж. Біллінгс

«Собака так віддана , що навіть не віриш в те що людина заслуговує на таку любов.» -Іл.Ільф

До речі, у цьому випадку слід таки приділити увагу історії про відданість Хатіко, який чекав свого господаря цілих 9 років… Хатіко з’явився на світ 10 листопада 1923 в японській префектурі Акіта. Фермер, який колись навчався в сільськогосподарській школі при Імператорському університеті (нині — Токійський університет), вирішив подарувати живу іграшку своєму колишньому професору Хідесабуро Уено. Той завжди тримав вдома собак, віддаючи перевагу великим псам. Уено назвав нового чотириногого вихованця Хаті (японською — Восьмий), тому що це був його восьмий за рахунком собака.

Коли Хаті підріс, він став постійно супроводжувати господаря. Той щоденно їхав у місто у справах. Тому Хаті проводжав професора до входу на залізничну станцію Сібуя, а о 3 годині дня знову приходив до станції, щоб зустріти його.

Але одного разу, це було 21 травня 1925, у професора прямо на роботі трапився інфаркт. Викликані лікарі не зуміли врятувати його. Додому пан Уено вже не повернувся. Але як це було пояснити собаці? Хаті щодня приходив до станції і терпляче, до пізнього вечора чекав господаря. Ночувати собака йшов на ґанок професорського будинку. Знайомі спробували прилаштувати Хаті в інший будинок, але все було марно. Хаті щоденно ходив на станцію, де чекав на свого улюбленого господаря. Місцеві торговці підгодовували охлялого собаку, захоплюючись між собою його наполегливістю. А залізничники стежили за тим, аби собаку, що став неодмінним атрибутом пристанційної площі, ніхто не ображав.

Пес став відомим на всю Японію в 1932 після публікації в одній з найбільших газет Токіо статті «Відданий старий пес чекає повернення свого господаря, який помер сім років тому». Історія підкорила серця японців, і на станцію Сібуя стали приїжджати зацікавлені з метою подивитися на пса.

Хатіко приходив на станцію протягом дев’яти років аж до своєї смерті 8 березня 1935. Звістка про смерть знаменитого собаки рознеслася досить швидко, і в країні був оголошений день жалоби! Кістки Хаті були поховані на токійському кладовищі Аояма, поруч з могилою його колишнього господаря. А зі шкіри зробили опудало, яке досі зберігається в Національному музеї науки. Частина останків Хатіко поховано на цвинтарі Аояма в районі Мінато-ку, Токіо поруч із його хазяїном. Також Хатіко відведено почесне місце на японському віртуальному цвинтарі домашніх тварин. (ІНФОРМАЦІЯ З ВІКІПЕДІЇ)

І наостанок, ще кілька влучних фраз, які змушують нас задуматись про відношення до наших вірних друзів – собак:

«Прийде час, коли люди будуть дивитися на вбивцю тварини так само, як вони дивляться зараз на вбивцю людини. » – Леонардо да Вінчі.

«Людяність визначається не по тому, як ми звертаємося з іншими людьми. Людяність визначається по тому, як ми звертаємося з тваринами. » -Чак Паланік.

Іван УРМАНЕЦЬ, 

студент факультету філології та журналістики ТНПУ ім. В. Гнатюка.

Фото з вільних джерел

Loading...

Про автора

Вільне Життя

Всеукраїнська незалежна громадсько-політична газета

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

46001
м.Тернопіль
вул.Гетьмана Сагайдачного,9,
+38 0352 235 461
Email: webmaster@vilne.org.ua

Підписка на новини