Вільне життя

Піца без смаку політики

7001

Якім вчув по радейку, же регіонали потрошка сі вертают до влади, то чуть кавалком піци сі не вдавив. Мій Мурза тілько м’явкнув, бо, певно, думав, же йому щось із мого писка перепаде, но я встиг вчасно стулити пельку.

То треба було стілько народу перебити і в войну сі втягнути, жеби тоті людиска вкотре залізли, звідки злізли, та й керували по-старому і українцям писки закривали?

А як погортав газетки різні, то й за нашу область не дуже сі втішив. А що — хіба не то саме? В їднім районі, писали люди, колишний голова адміністрації знов сі пре до корита, ще й зацитькує людей, які гвавт кричат і його не хочут. У другім хтось сі поновляє на іншій посаді через суди. І дивуйсі за Київ. Тутка на місці, в Галичині, в самім серцю, як той вуйко-«ватнік» казав, «Бандєрштата» регіонали ще трошка — і будут як сир у маслі сі купати. Я же надіюсі не побачити, як при таких темпах ще й Янукович зо страусами сі верне з Ростова, а Чечетов з того світа прийде в парламент руками диригувати.

І чо то так є? Як складники в тій владі не міняй, але основа все одно сі лишає. І якби додав трошка чогось нового, але лишив стару рецептуру, то як, припустім, спік піцу, то з того тіста не вийде медівник чи бісквіт. І як би форму не міняв, яку би начинку не придумував, але піца є піца. Таке саме і з тою владою. Ніби на виборах щось ми поміняли, трошка «інгредієнтів» нових пропустили, але закваска стара, начинка майже та сама, то й на результат нарікай не нарікай, але що сі «спекло», те спекло.

Но добре, же піца — без смаку політики. Моя піца — зо смаком молодого кропу, свіжого сиру і домашніх соковитих помідорів.

А рихтував я її так: змішуємо в мисці по штири столових лижки майонезу і сметани, вибиваємо дві яйци, сиплемо десять столових лижок муки і файно вимішуємо. Лишаємо тісто і беремсі до начинки. Жменьку відвареного мняска нарізаємо кубиками чи соломкою, як кому ліпше кусати, жменьку сира подрібнюємо, ще ріжемо на пластинки помідори і дрібнимо кріп та на дрібно — цибулю. Теперка на пательню, змащену олією, виливаємо тісто, зверха викладаємо мняско, по нім розсипаємо сир, тоді виставляємо помідори, солимо, перчимо і поверха поливаємо майонезом, але трошка. Ставимо на маленький вогонь, накриваємо пательню кришкою і варимо-жаримо-печемо піцу. До півгодини має бути готова, можете перевірити сірничком, чи тісто готове.

Смачного!

Ваш пан ЮЗЕК

Ілюстрація Миколи ПИЛИПОВИЧА

Loading...

Про автора

Вільне Життя

Всеукраїнська незалежна громадсько-політична газета

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

46001
м.Тернопіль
вул.Гетьмана Сагайдачного,9,
+38 0352 235 461
Email: webmaster@vilne.org.ua

Підписка на новини