Вільне життя

Без риби — не свято

7001

Приїхала сусідчина дочка з-за границі. Товкласі по заробітках, куда дорога заведе, вже пів-Європи о’їздила і Гамерику навіть півроку штурмувала. Троха світа сі надивила, дітей на ноги поставила, а теперка вернулася домів, каже: хочу спокійно дожити віку, своє я відгарувала.

Та й такво раз у неділю всілисі ми на лавці коло фіртки. Про політику і кухню гуторимо: сусідка якогось рецепта пляцка вичитала, я з нашого вільножиттівского рецептурника приніс рецепта печеного коропа від Галини Вишнівецької (про него повім нижче), сусідчина дочка про своє життя-буття розказує. «Я вже відвикла від свят, – каже. – Вічно роби та й роби. В Європі таких святкувань нема, там що не день, то будень, їдло тоже буденне і штучне, я від него си язву заробила, то тілько на зупці й сиділа. Бо кілько си годен дозволити на тую мінімалку, коли докупки кажну копійку складаєш? Вдома інакше. Хоць сі нароблю, але є неділя, є якесь свято-два на місяць, до церкви підеш, людей багато, то чути, же свято. А тамка, ви ми не повірите, церкви в оренду здают, бо людей ходит мало, а податками храми обклали фест». Ну, в нас ще люди троха ходят, кажу, але як будут переймати отакий «європейський досвід», то скоро в Україні християн мало що сі лишит, та й тих будут гонити. Он який шкандаль учинивсі минулого місяця в Тернополі — комусь зачала заважати християнська етика в школах. Взєли та й петицію склепали, жеби влада відмінила тоті уроки. Добре, же люди сі заступили, тож усьо лишат, як є. Он хабарники нікому не мішают, зеки при владі – тоже, ями на дорогах і розграбовані мільони на їх латання нікому не муляють очі. А християнська етика – то «зло». І дивуйсі після того, чого в державі біда при владі.

Ми ж тим часом шуруємо на кухню рихтувати коропа за рецептом пані Галі.

«Рибу чистимо, миємо і змащуємо сумішшю з майонезу, солі, соку лимона і чорного перцю. Залишаємо, щоб маринувалася годину. Завдяки цьому короп буде соковитіший та смачніший. Нарізаємо тонкими півкільцями велику головку червоної цибулі, солимо і залишаємо на тарілці. Розігріваємо духовку до 200 градусів, бо короп — риба ніжна. При невисокій температурі він не запечеться, а звариться. Тим часом до золотистого засмажуємо на пательні порізану цибулю, додаємо туди 300 грамів домашньої сметани і трошки муки, щоб отримати соус. Коли короп у духовці підрум’яниться, заливаємо його цим соусом і ставимо знову пектися. Як тільки соус вкриється скоринкою — печеня готова. Витягуєте її і прикрашаєте гілочками зелені та порізаним лимоном».

Смачного!

Ваш пан ЮЗЕК

Ілюстрація Миколи ПИЛИПОВИЧА

Loading...

Про автора

Вільне Життя

Всеукраїнська незалежна громадсько-політична газета

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

46001
м.Тернопіль
вул.Гетьмана Сагайдачного,9,
+38 0352 235 461
Email: webmaster@vilne.org.ua

Підписка на новини