Вільне життя

Озвалися дзвони біля церкви нової

Ще таких урочин у Малій Плавучі не було: минулої неділі тут освятили храм Святих Петра й Павла. І йшли процесії із сусідніх сіл, йшли старенькі, молоді, діти.


— Тішуся, що моє рідне село матиме справжню окрасу — замість зарослої місцини, де стояв напівзруйнований костьол, стіни якого просочені отрутохімікатами, — постала церква, — висловила свою радість уродженка Малої Плавучі Марія Швець, котра разом з великою родиною Швеців—Волошиновичів приїхала з Козової.

А Мирослава Дидик, тутешня мешканка, згадала, що вона ще маленькою з однолітками ходила після відправи у старенькій дерев’яній церкві до костьолу, бо там грав орган… t98

— А коли перетворювали костьол на склад міндобрив та отрутохімікатів, то безбожники розбивали фігури святих, нищили образи. Малоплавучанці хто що міг забирали і донині зберігають у своїх оселях. Хтось із тутешніх «активістів» запропонував, пригадую, моєму татові забрати кам’яну фігуру. Бо то твоя, — натякнув на те, що батько мав польське коріння. Так донині вона стоїть, — розповідає Марія Баб’як і веде до саду, де прибраний серед квітів біліє камінний хрест. — У пошанівку до нього, як і до Бога, виховувалися мої сестри, тепер — уже й мої діти, внуки, хоч і мешкають у Львові, але не забувають родинного обійстя. І також тішуться, що будуть чути голос церковних дзвонів, служби Божі на прославу Господа.

Пані Марія також розповіла про старий «польський», як називають селяни, цвинтар, на якому останній спочинок знайшли українці й поляки. Захоронені тут і євреї, навіть німці, росіяни, що загинули під час Другої світової війни (у селі стояв фронт). Про це свідчать написи на древніх хрестах. І громада села з ініціативи війта Богдана Іваськіва впорядкувала могили, а Богдан Завитій, фундатор будівництва нової церкви, виділив кошти й на загорожу навколо цвинтаря.

І тому приємно вражені побаченим були гості з Польщі, учасники акції «Могили прадідів врятуй від забуття», котрі вже сьомий рік впорядковують в Україні цвинтарі, — керівник волонтерів, редактор телебачення Гражина Орловська, освітянка Беата Павлович, а також Галина Шатрук — голова польського культурно-освітнього товариства, яке діє в Бережанах.

— Треба в Бога заслужити, щоб таких небайдужих дітей зродити, — мовила Галина Миколаївна, поспілкувавшись не лише з меценатом Богданом Миколайовичем, а й із сільським головою, а також ініціаторами написання історії Малої Плавучі Зеновією Нетребською — вчителькою та Галиною Радачинською-Панчук, доцентом Тернопільського педуніверситету ім. В. Гнатюка.

— І нова церква, і відновлений, впорядкований цвинтар, і книжка — все, що ви зробили й робите за велінням серця та з Божою поміччю, сторицею віддасться вам і вашим дітям, внукам та пра…пра…пра… — сказала пані Орловська. — А ми цю приємну вість рознесемо по всій Польщі, створивши телефільм.

А тим часом до храму, що заквітчаний, наче писанка, красується в центрі села зі статуєю Матері Божої та фігурою Ісуса Христа, прибув владика, митрополит Василій Семенюк. Разом зі священиками Козлівського деканату, зокрема тутешнім парохом о. Олександром Лісовським, кир Василій відправив архієрейську службу. Він дякував Богданові Миколайовичу Завитію, його дружині Оксані, дітям Наталі, Ірині, Володимирові за збудовану Божу обитель. Вдячні односельці вручили цій шанованій родині ікону Зарваницької Матері Божої, а владика — подячні грамоти.

Церковні хори сіл Великої та Малої Плавуч заспівали многая літа. Ці співочі колективи, а також оркестранти з Великої Плавучі поставили концерт.

Ярослава ШТОКАЛО-ПАРХОМЧУК,
с. Мала Плавуча Козівського району.

На фото: біля нової церкви Галина РАДАЧИНСЬКА та Зеновія НЕТРЕБСЬКА; зібралася вся родина Завитіїв біля батьківської хати.

Фото Жанни РОМАНЮК

Loading...

Про автора

Всеукраїнська незалежна громадсько-політична газета

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься.

46001
м.Тернопіль
вул.Гетьмана Сагайдачного,9,
+38 0352 235 461
Email: webmaster@vilne.org.ua

Підписка на новини