Вільне життя

Де ви, наші поводирі?

На багатьох інвестиційних, економічних, фінансових форумах світу згадується ім’я прем’єр-міністра Сінгапуру Лі Куан Ю як одного з творців «сінгапурського дива». З колоніальної країни, завдяки реформам і вмілому управлінню цього реформатора, вона перетворилася на суверенну, демократичну та незалежну державу на принципах свободи і справедливості, що утримує за темпами зростання виробництва лідерство в Південно-Східній Азії. На початку ХХІ століття ріст ВВП тут становив 17,9%, інфляція 2,8%, до мінімуму зменшилася корупція. «Єдиний ресурс Сінгапуру — його люди та їх сильна етика праці» — такий крилатий вислів і кредо Лі Куан Ю.


А ми, з висоти 25-річчя незалежності України, як небайдужі до її долі, аналізуємо, перегортаємо сторінки тепер вже історії пройденого шляху. На початку 90-х років лунали всюди слова «свобода», «воля», «демократія», здебільшого в українців утверджувалася віра, впевненість у краще майбутнє. Ось у цей час якби з’явився поводир, який зміг би повести народ до цього бажаного, світлого завтра. Якби…

Вільні, демократичні вибори президента країни — це й утвердження прав, і свідчення свободи народу. Досвідчений, гнучкий політик Леонід Кравчук, господарник Леонід Кучма, банкір з руками, «які нічого не крали», Віктор Ющенко, без характеристики — Віктор Янукович і врешті мільярдер Петро Порошенко. Одні «випливли» на народній хвилі Помаранчевої революції та всенародної Революції Гідності, інші в час патріотичного піднесення українців. У більшості з них були позитивні паростки управління. Однак людині дана Богом і природою можливість оцінювати помилки свої та чужі, щоб потім не спотикатись. Та за кожним з них потягнувся шлейф резонансних скандалів, фінансових афер, корупції. Розкрадання Чорноморського торгового флоту, масштабний рекет, вбивство Гонгадзе та відомих політичних діячів, продаж за копійки стратегічних підприємств, інших гігантів промисловості, зникнення найбільшого банку «Україна» та 200 мільйонів доларів, зібраних на будівництво «лікарні майбутнього».

2010—13 роки запам’яталися зростанням криміналітету, корупції. І вже сьогоднішній Президент «відзначився» недотриманням своїх інавгураційних обіцянок щодо продажу власного бізнесу, негайного припинення війни на сході, нещадної боротьби проти корупції… Недарма мовиться, що риба гниє з голови. Тож не дивно, що метастази корупції нашарувались і живучі й досі. Не гаяла часу намарне 25 років підряд багаточисельна братія чиновників від нижчих до вищих щаблів влади, їхніх прибічників, прихвостнів, пристосуванців, лжепатріотів. За підрахунками ЗМІ, за ці роки вони вкрали в народу понад мільярд доларів. Якби ці гроші залишились у державі, нам не довелось би протягувати руку й просити кредити в європейських та заморських банків. Та й дають їх неохоче, бо і ті вкрадуть.

Цього року лавиною покотились арешти запідозрених у корупції. Може, це позитивний сигнал, а може, як кажуть у народі, лише розподіл чи перерозподіл багатств України. Бо ж дуже дивно, коли в телеефірі оголошують підозри, а фігуранти справ миттю опиняються за кордоном. У суспільстві наростає невдоволення тарифами за комунальні послуги, безробіттям, малою зарплатою, безправ’ям. Боляче й гірко згадувати, як ті, хто цинічно, безбожно обдирали простих українців, обманюючи при купівлі акцій промислових підприємств, майнових паїв у колишніх колгоспах, викуповуючи їх за копійки, тепер будують храми, каплички, моляться в них, напевно, замолюючи свої гріхи. Вірю, що Всевишній розсудить їх справедливо.

Нещодавно в ефірі «Першого національного» демонстрували кілька документальних фільмів про президентів США — Трумена, Кеннеді, Форда та інших. Експерти, соратники не приховували їхніх помилок. Але в діяльності всіх виділялося головне — турбота про націю, збереження її цінностей, розквіт держави. А скільки прикладів для наслідування знайдемо в сусідніх Польщі, Литві, Грузії, Естонії. Потрібні лише бажання, воля, патріотизм, а не окозамилювання перед виборами.
25 років незалежності для держави Україна — ще молодість. Вона, віриться, сповнена сил та енергії, із часом успішно йтиме в щасливе майбутнє. І настане ця мить, коли крізь темні хмари безладдя, лицемірства, зрадництва, жадоби до наживи, воно прийде, бо наш український працьовитий, добродушний, співучий народ на це заслуговує. А для цього ще потрібний державний поводир, який би, взявши міцно кермо управління, повів його до процвітання.

Григорій ВОЛЯНЮК

с. Борсуки Лановецького району

Фото з вільних джерел

Loading...

Про автора

Всеукраїнська незалежна громадсько-політична газета

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься.

46001
м.Тернопіль
вул.Гетьмана Сагайдачного,9,
+38 0352 235 461
Email: webmaster@vilne.org.ua

Підписка на новини