Вільне життя

Між двома вилами

Радикальний Олег Ляшко вискочив на трибуну й раптом опинився між двома вилами. Градус його радикальності одразу ж упав, а знамените знаряддя похнюплено відстовбурчилося вбік.

На одних вилах висів папірчик із промови 2014 року, де йшлося про те, що була б Україна в НАТО, то не було б війни, на інших красувався свіженький, 2016 року появи, напис «нейтралітет».

Ляшко глянув на одні вила, тоді на інші й похнюпив голову. Гамлетівське «бути чи не бути, вступати чи не вступати» застрягло поміж зубами на держаку.

Думав радикал, думав, а тоді несміло почав. «Я все більше схиляюся до думки, що Україні треба відмовитися від вимагання членства в НАТО. У мене… м-м-м… щодо цього… м-м-м… немає чіткої позиції. Але ось чому я так думаю. Є Росія, держави-члени НАТО. Ми — між ними. Я переконаний на 200 відсотків, що Росія не дасть нам вступити в альянс… Тому вона робить усе для того, щоби відкинути його подалі. Така ситуація: ми йдемо в НАТО, а Росія схопила нас за чобіт і тягне назад — захопила Крим і Донбас. І поки ми будемо рухатися, вона за другий чобіт хапатиме, поки ми не впадемо. А з другого боку нам кажуть: «Ви нам не потрібні…»

«Може, проведемо з цього приводу екстрений з’їзд партії, щоби обдумати і сформулювати нашу позицію щодо можливого членства України в НАТО і Євросоюзі, — після невеличкої паузи додав Ляшко. І все сміливіше видав. — Я думаю, наше майбутнє в нейтралітеті. Так визначив Господь. Коли нам розповідають, що ми будемо в Європі, хлопці, протріть очі — у нас її центр у Закарпатській області».

«Правильно думає! Побільше б таких розумників! — ляснув себе по лобі ВВП, прийнявши сигнал з «нейтралітетних» вил. — Навіть моя Росія — і то кавалок у Європі має. А коли янкі з європейцями пхатися до сусідки не будуть, то не на Донбас до Європи наблизимося, а на всю Україну. (І спробує тоді хто мені сказати, що Росія — не Європа, «градом» засиплю по вуха.) Хай ще трохи повагається зі вступом і реформи попровалює. Тоді й чоботи познімаємо з неї, і форму, ще й синців за непослух наставимо — вся наша буде. А то носиться зі своєю незалежністю і європейськістю, ніяк не вдається дотиснути. Санкцій на нас чужих напустила, як скажених псів. Обдерли мені економіку, мов того бичка солом’яного. А як дотисне теє НАТО й таки влізе в нього, то плакали мої силікони. А як дістанеться ота єврочортівня до мого болота, то навіть Гундяй не порятує. Тож краще думайте-думайте, радьтеся, референдум оголосіть, поки гумконвої буду слати… Вила вам у поміч. І босі ноги. І штучні коси. Й огризок чоколяди».

Фото з вільних джерел

Loading...

Про автора

Віра Перун

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься.

46001
м.Тернопіль
вул.Гетьмана Сагайдачного,9,
+38 0352 235 461
Email: webmaster@vilne.org.ua

Підписка на новини