Вільне життя

Помісна церква — це реально

IMG_0557

Представник Вселенського патріарха архієпископ Іов (Геча), що брав участь у святкуваннях 1028-ї річниці хрещення Русі, дав просторе інтерв’ю Релігійно-інформаційному сайту України (РІСУ). Прямі відповіді на відверті запитання відхиляють завісу над цілим рядом дискусійних питань, які нині цікавлять багатьох українців. Отже, так би мовити, погляд із Константинополя: 

На Всеправославний собор. Як вважає архієпископ Іов, «він відбувся успішно». Жаль, звичайно, що чотири церкви відмовились в ньому взяти участь. «Але вони брали участь в організаційних зустрічах за місяць до собору. І Російська православна церква навіть була присутня тиждень до нього… В історії церкви на більшості соборів не було представників з багатьох церков, але всі вони приймали їх рішення, що надавало цим соборам статусу Вселенських».

«Москва — Третій Рим»? «Цей міф… побудований на думках, виражених російським монахом Філофеєм, який жив у XV—XVI столітті. Це абсолютний міф, тому що в історії церкви і в канонічному розумінні немає першого-другого-третього-четвертого Риму. Є Старий Рим, який був центром Римської імперії, центром європейської цивілізації, і був Новий Рим — нова столиця Римської імперії. Нема першого і другого — є Старий Рим і Новий Рим. Третьому-четвертому-п’ятому — не бувати… Церкви Римська і Константинопольська несуть нині спадщину цих двох церков. Вони є спадкоємцями цієї політичної, церковної, людської історії, і для них є канонічні пов’язані з цим підстави і привілеї».

Чия канонічна територія — Україна? «Константинополь завжди вважає, що територія України є канонічною територією Константинопольської церкви. І не треба забувати, що якраз на основі Київської митрополії була надана автокефалія Польській церкві в 1924 році. Ось як це було. У 20-х роках Польська держава стала незалежною і сказала: «Ми не проти, щоб у Польщі жили православні християни, практикуючи свою віру, і мали свою церкву. Але ми як держава не хочемо, щоб у Польщі була церква, яка була б колоною чужої держави, і при тому антагоністичної держави». І тому Польська держава в 1924 році звернулась до Константинополя, щоб він надав автокефалію Польській церкві. Це було прохання держави для розв’язання політичної проблеми… І на основі чого Константинополь дав Томос 1924 року Польській православній церкві? Він розглянув Польську церкву як колишню частину Київської митрополії. Як ми знаємо, при митрополитові Кіпріанові Цамблаку Київська митрополія перебувала в рамках польсько-литовської держави, тобто її кордони простягались і на територію Польщі, і сучасної Литви. Те ж саме приблизно було і за часів Петра Могили, який був митрополитом Київським. Київська митрополія тоді підлягала Константинополю. І тому, що Польща колись перебувала в рамках Київської митрополії, а Київська митрополія була в канонічному підпорядкуванні Константинополя, Константинополь дав автокефалію Польській церкві у 1924 році.

То якщо тоді Константинополь дарував автокефалію Польській церкві на основі Київської митрополії, то чому сьогодні він не мав би права надати самій Київській митрополії статус автокефалії? Якщо це було можливо у 1924 році, це можливо і сьогодні…

Вселенський Патріарх не раз заявляв, що Константинополь є Матір’ю-Церквою для Української церкви. Він не раз підкреслював, що є духовним отцем українців. І тому Вселенський Патріарх постійно слідкує і переживає за стан Православної церкви в Україні. Тим більше після того, як звернулась Верховна Рада України до Константинопольського патріархату з проханням надати канонічну автокефалію. Це прохання було розглянуто на останньому Синоді, і Синод вирішив віддати його комісії для серйозного, належного вивчення проблеми. Так що Константинополь цим займається…

Але що важливо підкреслити, і це є канонічний принцип, що на одній території може бути лише одна канонічна церква. Себто дві канонічні церкви не можуть бути одночасно на одній території. І для проголошення автокефалії потрібна єдність церкви. Тому саме над цією єдністю треба працювати».
Чи можливий діалог «канонічних» із «розкольниками»? «Я вам згадаю лише один приклад з Біблії. Відкрийте в Старому Завіті книгу Іова. У її першій главі розповідається про діалог («діалог» на грецькій — це розмова) між Богом і дияволом. В книзі Іова Бог веде діалог із сатаною. Якщо ТАКИЙ діалог можливий між Богом і дияволом! — то чому сьогодні діалог був би неможливим між християнами, а тим паче — між православними християнами…»

Галина САДОВСЬКА

Фото з вільних джерел

Loading...

Про автора

Вільне Життя

Всеукраїнська незалежна громадсько-політична газета

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

46001
м.Тернопіль
вул.Гетьмана Сагайдачного,9,
+38 0352 235 461
Email: webmaster@vilne.org.ua

Підписка на новини