Вільне життя

Страдіварі з Босирів, або Як українська скрипка підкорила світ

Це ім’я, на жаль, не зафіксоване у фундаментальних виданнях, що побачили світ у Тернополі протягом останніх років: ні в чотиритомному «Тернопільському енциклопедичному словнику», ні в тритомнику «Тернопільщина: історія міст і сіл», ні в бібліографічному покажчикові «Тернопільщина музична». Причина в тому, що автори-укладачі збірників не мали необхідної інформації про цього діяча. Вона була відома тільки в музичних колах, до того ж переважно зарубіжних. 

Ідеться про Мирослава Пуцентелу — українського скрипкового майстра. Нині він львів’янин, а народився 23 березня 1953 року в селі Вересневому (тепер — Босири) на Чортківщині. Закінчив музичну школу в Чорткові, Тернопільське музичне училище (клас скрипки), Львівську консерваторію ім. М. Лисенка (клас альта). Працював у Дрогобицькому музичному училищі викладачем класу скрипки й альта.

У 1978 році Мирослав Пуцентела заснував камерний оркестр, що згодом став відомим в Україні й Західній Європі «Оркестром української класичної та фольклорної музики».

А з часом успішному скрипалеві закортіло самому навчитися виготовляти інструменти. Тож подався переймати ази майстерності в італійське місто Кремону, що його прославив на весь світ легендарний скрипковий маг Страдіварі. Протягом 1999—2001 років Мирослав Пуцентела навчався в Міжнародному інституті ім. А. Страдіварі у Вінченцо Біссолотті, Анжело Сперцага та основоположника сучасної Кремонської скрипкової школи Джіо Батта Морассі.

І коли в лютому 2001-го родина Пуцентел організувала у Львові концерт-репрезентацію своїх струнно-смичкових інструментів для академічного камерного оркестру «Віртуози Львова», президент «Асоціації скрипкових майстрів Італії» Джіо Батта Морассі прокоментував подію так: «Створення колекції струнних інструментів… для оркестру «Віртуози Львова» є стратегічно доцільним для розвитку музичного мистецтва України. Такий експеримент має професійне та естетичне значення, що виходить за географічні рамки однієї держави. Звучання ансамблю інструментів, об’єднаних однією конструктивною та філософською ідеєю, дає змогу відчути багатство тембрової палітри і красу виконуваних музичних творів.

Колекція є гідним доробком українського майстра й надбанням української культури загалом. Асоціація скрипкових майстрів Італії (М. Пуцентела прийнятий до неї у 2001 році. — Авт.) завжди підтримує своїх членів, які несуть у світ знання, набуті в нашій знаменитій кремонській лабораторії, що бере свій початок від великих Аматі, Страдіварі, Гварнері».

Справді, це було дивовижно: весь оркестр грав на інструментах одного майстра: 11-ти скрипках, трьох альтах, трьох віолончелях та контрабасі. Українська музична еліта мала що обговорювати.

Саме 2001 року Мирослав Пуцентела став членом і Національної Всеукраїнської музичної спілки, й Асоціації майстрів-художників України. Та «львівський кремонець» не спинився на досягнутому. У 2001—2002 роках він навчався в регіональному Ломбардійському інституті смичкових майстрів. Відтак разом із дружиною Наталією Орестівною та сином Орестом, котрий із 12 років «захворів» скрипкотворчістю, Мирослав Степанович створив лабораторію Putsentelas Violin Studio.

У 2007 році Пуцентела-старший став лауреатом другої премії V Міжнародного конкурсу скрипкових майстрів ім. П. Чайковського у Москві та отримав відзнаку «За найкращі звукові якості інструмента». Роком пізніше йому присвоєно звання заслуженого діяча мистецтв України в галузі скрипкотворення.

Із 1982 року майстер вдихнув життя у майже 300 інструментів — скрипок, альтів, віолончелей. Інструменти Putsentelas Violin Studio звучать із найвідоміших сцен Австрії, Великобританії, Данії, Іспанії, Італії, Канади, Мексики, Німеччини, Польщі, Португалії, Росії, США, Тайваню, Франції, Швейцарії, Японії та інших країн. Українська скрипка набула світової слави й «зазвучала» високою репутацією.

Концертмейстер і соліст Національного симфонічного оркестру Центру виконавських мистецтв Джона Ф. Кеннеді (Вашингтон, США) Рікардо Цинцинатес свого часу зазначив: «Я не можу віднайти слів, щоб передати вам, якою приємністю є для мене гра на вашій надзвичайній скрипці. Окрім особливого і чарівного зовнішнього вигляду, скрипка наділена розкішно теплим та потужним звучанням. Вона напрочуд легко відповідає на дотик смичка, і грати «чисто» на ній дуже легко завдяки точно виміряним параметрам. Щобільше, інструмент має так званий несучий звук, що проектується на всіх регістрах. Очевидно, що скрипка має питомо італійські якості й навіть на піано проекція звуку незмінна, що, своєю чергою, є візитівкою найякіснішого інструмента» (журнал «Дзвін», 2015, №6).

…Інструменти львівського скрипкаря додали Україні слави на весь світ. Їх популяризують відомі дилери. Його альт 2002 року виготовлення став експонатом спеціалізованого міжнародного аукціону Bongartz (Німеччина, 2013).

Успіхів у родинній справі досягнув і син Мирослава Степановича Орест. Він має кілька перемог у конкурсах скрипкових майстрів та написав книжку «Скрипкова майстерня. Теорія і практика скрипкобудування». Орест Пуцентела розробив авторський числовий код скрипки на основі «золотого перетину» з числовим кодом числа пі. А берегиня родини Наталія Орестівна, до речі, теж випускниця Міжнародного інституту ім. А. Страдіварі та регіонального Ломбардійського інституту смичкових майстрів, лакує шедеври своїх чоловіків. Кожен — від 80 до 130 разів!

В одному з інтерв’ю Мирослав Степанович розповів, що спершу брав деревину для скрипок в Італії, але потім спробував карпатський явір — і побачив, що він нічим не гірший. Але зрубувати дерево треба тоді, коли місяць уповні. Це гарантуватиме найвищі якості інструмента.

Проте аби деревина зазвучала музикою, в неї треба вкласти титанічну працю рук і душі. На виготовлення однієї скрипки Мирослав Пуцентела витрачає близько трьох місяців, а праця над віолончеллю може зайняти й увесь рік.

Майстер бере участь у різних конкурсах та виставках. На його інструментах грають солісти Київської та Львівської національних опер, Київського національного симфонічного оркестру, ансамблю «Камерата» Київської спілки композиторів, оркестру «Леополіс», студенти музичних навчальних закладів України, а також музиканти багатьох країн, більшість із яких ми вже назвали.

…Нині директор Тернопільської обласної філармонії, народний артист України Ярослав Лемішка налагоджує ділові зв’язки з Мирославом Пуцентелою. Цілком можливо, що одна зі скрипок майстра незабаром зазвучить на тернопільській сцені — в камерному чи симфонічному оркестрі. А може, й не одна…

Ліля КОСТИШИН,
Богдан МЕЛЬНИЧУК

м. Тернопіль

Фото з вільних джерел

Loading...

Про автора

Всеукраїнська незалежна громадсько-політична газета

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься.

46001
м.Тернопіль
вул.Гетьмана Сагайдачного,9,
+38 0352 235 461
Email: webmaster@vilne.org.ua

Підписка на новини