Вільне життя

Землі волинської син

IMG_2391

Живемо в нелегкі часи, причин для невдоволення вистачає. Але навіть у них є якісь благодатні моменти. Скажімо, можливість молитись у рідній церкві, вивчати правдиву історію України, співати пісні, яких душа прагне. А ще — вшановувати своїх видатних земляків, котрі прославили землю, на якій народилися.

Так, минулого понеділка, 26 вересня, у Шумську згадували свого видатного краянина Казимира Сікорського. У його 81-й день народження на приміщенні професійно-технічного училища відкрили меморіальну дошку. Скромну, на базальтовому камені, котра повідомляє: «У цьому будинку в 1945—1955 р. навчався в Шумській середній школі заслужений діяч мистецтв України, почесний громадянин м. Шумська, автор пам’ятника Т. Шевченку в Шумську, художник, скульптор, сценограф Казимир Броніславович Сікорський».

— Ми відкриваємо дошку людині, — зазначав на урочинах голова райдержадміністрації Юрій Головатюк, — яка для Шумщини зробила більше, ніж інші митці в новітні часи. Людині, яка своєю працею, своїм мистецтвом любила батьківський край — беззастережно, безсрібнено — просто тому, що це Батьківщина. (Шумчани мають безцінну колекцію його робіт.) Людині, яку знав кожен шумчанин і котра ніколи не забувала Шумська, залишалась шумчанином, де б не жила. Дуже важливо пам’ятати про таких особистостей, бо вони народжуються раз на сторіччя. Ми часто не цінуємо їх за життя. Так, на жаль, буває…

Юрій Головатюк також зазначив: «Без жодного застереження можна сказати, що це був геній — геній монументального мистецтва, геній живопису, геній сценічного мистецтва. Він багато років працював головним художником театру, бачив виставу ще до її появи на сцені».

Треба сказати, що голова Шумської райдержадміністрації до приходу на цю посаду працював начальником управління культури, він добре знає цю сферу, тож має власне бачення та оцінки. І Казимира Сікорського він сприймає саме так, як говорив.

Зрештою, усі хто виступав, відгукувались про нього дуже тепло, щиро, згадували і якісь особисті, але промовисті деталі, наголошували на талантах земляка, і не тільки художніх. Так, ветеран освітньої галузі Шумська Іван Щурик згадував, як у 1960 році в це тісне приміщення, на якому з’явилася меморіальна дошка, Казимир Сікорський прийшов працювати звичайним вчителем малювання. А через дорогу будувалась нова школа з просторими, світлими класами. Яке це було свято, коли перейшли у неї! Іван Григорович був уже завучем школи, і в його обов’язки входило відвідувати уроки вчителів. Розповідав: коли вперше потрапив на урок до Сікорського, зрозумів, що його контролювати не треба. «Я ходив до нього вчитися — і як заохотити дітей до навчання, і як з ними спілкуватися, і як звичайнісінький урок наповнити творчістю», — розповідав І. Щурик.

Про життєвий і творчий шлях земляка оповіла директор Шумського краєзнавчого музею Алла Матвіюк. Ця скромна жінка нині головний популяризатор творчості художника. Музей проводить низку заходів: лекції, екскурсії, зустрічі друзів Казимира Сікорського. Алла Іванівна доклала і багато зусиль, щоб встановити меморіальну дошку художникові. А вона розповідала: коли спілкувалась із його друзями, найбільше вразило, з якою повагою ставляться вони до свого покійного друга. У них нема ні краплинки заздрості до нього. Як встановили дошку, зателефонував Сергій Мельничук, сказав, що тішиться, як дитина. Вони з Казимиром Броніславовичем були друзями з дитинства, Сергій Іванович вважає себе його учнем. Це саме він робив ескіз меморіальної дошки, вибравши для неї автопортрет художника. Коли ж С. Мельничуку надали слово, сказав головне: «Вдячний долі, що дожив до цього часу і маю щастя бути причетним до створення цієї пам’ятної дошки. Це був мій великий друг, мудрий наставник, яким я завжди пишався». А ще він подякував Інні Мельничук, власниці фірми, що оперативно і доброякісно виконала замовлення.

Щиро промовляли про свого незабутнього колегу і гості з Тернополя заслужена артистка України, актриса театру Марія Гонта та актор Михайло Безпалько.

А освятив меморіальну дошку настоятель Свято-Преображенського храму Шумська о. Миколай. Він нагадав настанову апостола Павла: «Браття, пам’ятайте наставників ваших». «Нині ми сміливо можемо згадати ці слова, бо Казимир Броніславович і був наставником нашим. Мені запам’яталась така його характеристика: «Обдарований Богом, але дещо обділений людьми». Ми сьогодні відновлюємо, хоч, може, й маленьку, справедливість».

Відтак у краєзнавчому музеї серед живописних і скульптурних робіт художника відбулася традиційна уже «Зустріч друзів» Казимира Сікорського. Спочатку переглянули фільм «Життя на чистовик», створений торік до 80-річчя художника, а потім знову полилися спогади, спогади. Легендарний на Шумщині Василь Ільків, який колись співав дуетом з Казимиром Сікорським, знову виконував для нього і для всіх присутніх такі світлі й чисті українські пісні, зокрема й дивовижну за красою «Волинь моя». А вже покидаючи Шумськ, зайшли у церкву, де о. Миколай правив вечірню службу. Поставили свічки і помолились за упокій душі нашого друга. Така була дуже доречна й правильна крапка цього світлого і сповненого таких щедрих вражень вересневого дня, позначеного іменем Казимира Сікорського. Ми поглядали на небо і думали одну думку: його душі, вочевидь, там було так само радісно, як і нам.

Галина САДОВСЬКА 

Фото Василя БУРМИ

Loading...

Про автора

Вільне Життя

Всеукраїнська незалежна громадсько-політична газета

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

46001
м.Тернопіль
вул.Гетьмана Сагайдачного,9,
+38 0352 235 461
Email: webmaster@vilne.org.ua

Підписка на новини