Вільне життя

«Кагебе», манка і люстрація

Ви ще памнятаєте таке злосне і страшне слово «люстрація»? Бо я вже щось забув. Зато кажний раз знайомі писки вигулькуют на екрані, коли мова йде про звільнення з-під варти або ж про при–значеннє на посади. Дивлюсі й згадую: он того-во крутили за Майдану, бо обзивав майданівців, а тамтого били по писку, бо «тітушок» натравляв. Нинька майже нікого «свого» за бортом корабля з грошима й посадами не лишили. Як казав мій сусід, «що ти, Юзю, хочеш? То ж всьо як не кагебісти колишні, то їхні сини та зяті, яка там люстрація! Хто свого посадит? Ніхто, бо ще такий дурний сі не вродив».


Сиджу в кухні, зиркаю їдним воком на телевізор, другим — до плитки, бо пильную манник. Зуби вже не ті, жеби щось моцніше куснути, то лишаєсі хіба манку язиком колотити. На щось ліпше грошей не вистачає. Он із пенсії частину під подушку заникав, жеби було чим за газ заплатити цего місяця і за світло. Решту буду «люструвати» в магазині коло каси.

Чекайте, про що то я балакав… Ага, про кагебістів і сусіда. Його зятьок — ще то «ябко»: відсидів в тюрмі пару років за «союзу», бо мав «липкі» руки. Нинька десь сі крутит. Якось при балачці каже наш, як сусід го називає, «зечик»: «Пішов я в адміністрацію, а тамка мого наглядача жінка робит якоюсь начальницьою. Посунув у податкову — зустрів брата їдного кагебешника, який мого знайомого запхав снидіти в тюрму. Приїхала моя дочка поступати, то ректор виявивсі сином начальника тюрми, де я сидів. Тісний світ, що не кажіт, дядьку… А ви кажете — «люстрація».

Та й мені далеко не тре йти. Як були вибори, то наші сільскі колишні комуністи й регіонали в нову популярну партію сі записали і поставали як не головою, то секретарем. Отака люстрація. Файне слово, але з него в нас ніц не спечеш, ані не звариш. А во з манки вийшло.

Для сирного манника, який у мене в духовці, нам тре шклянку манки, півкіля сиру, півшклянки крохмалю, шклянку цукру, два яйци, чайну лижку поташу і 100 грам масла.
Сир перетираємо через сито, додаємо манку, добре вимішуємо і лишаємо в теплім місцю. Тоди в суміш додаємо крохмаль, цукор і яйці. Знов вимішуємо і залишаємо трошка постояти. Вкінці даємо поташ. У результаті тісто має бути як густа сметана.
Бляшку змащуємо олією, викладаємо на неї тісто лижкою. Розігріваємо до 200 градусів духовку й печемо манник 20 хвилин. Як буде готовий, студимо, в той же час розтоплюємо масло і коли поріжемо випічку на кусочки, то змащуємо їх розтопленим маслом.

Смачного!

Ваш пан ЮЗЕК

Ілюстрація Миколи ПИЛИПОВИЧА

Loading...

Про автора

Всеукраїнська незалежна громадсько-політична газета

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься.

46001
м.Тернопіль
вул.Гетьмана Сагайдачного,9,
+38 0352 235 461
Email: webmaster@vilne.org.ua

Підписка на новини