Вільне життя

ПОЕТИЧНІ УЗОРИ ЗБАРАЗЬКОГО «РУШНИКА»

ЗБАРАЗЬКИЙ БУДИНОК КУЛЬТУРИ, МАБУТЬ, ЄДИНИЙ В ОБЛАСТІ, ЯКИЙ МАЄ СВОЮ ЛІТЕРАТУРНО-МИСТЕЦЬКУ СТУДІЮ», — ЗАУВАЖУЄ ПІД ЧАС НАШОЇ БЕСІДИ ПОЕТ, ЛІТЕРАТУРОЗНАВЕЦЬ, ПУБЛІЦИСТ ВОЛОДИМИР КРАВЧУК. НИНІ ВІН ОЧОЛЮЄ СТУДІЮ, ДІЯЛЬНІСТЬ ЯКОЇ ВДАЛОСЯ ВІДНОВИТИ НА ПОЧАТКУ ДЕВ’ЯНОСТИХ.

«…А все почалося наприкінці 60-х — початку 70-х років минулого століття в редакції районної газети, — поринає у спогади пан Володимир. — Тут працювали Богдан Чепурко і Марія Чумарна. Вони й заснували районну літстудію при газеті «Колгоспне життя». Сюди приходили Петро Сорока, Зіновій Кіпибіда, я, Марія Назар, Анатолій Ковтун, Андрій Бобюк і багато інших. Студія мала назву «Заспів», тут збиралися місцеві літератори, читали вірші, гуморески. З часом усе затихло, літстудія припинила свою роботу. Коли на початку 90-х почалися зрушення в політичному житті країни, активізувалася інтелігенція, то почалися зміни і в культурному житті.

Якось ми з колегами по перу зібралися в замку і слово за словом зійшлися на думці відродити роботу «Заспіву». Неоніла Муяссарова, директорка центральної бібліотечної системи, до речі, підтримала цю ідею. В мене вже була перша книжечка «Сніголом». І от Анатолій Ковтун каже: треба нам вибрати керівника, і він уже в нас є, он його перша книжка вийшла. Я взяв і погодився. Ми назвали студію незалежною літературною. І вкотре все знову закрутилося».

t42Літстудійці збиралися в замку на читання, реалізовували різні проекти, працювали над власними збірками. А тим часом замок почав нарощувати темпи своєї роботи, тож студії довелося перебратися в будинок культури, що розташувався неподалік. Із часом літератори вирішили назвати своє дітище символічно — «Рушник».

Мій співрозмовник зауважує, що спершу на зібрання приходило багато люду. Та з часом чимало відійшло. Нині кістяк літстудії — трошки більше десятка осіб. «Віковий «діапазон» широкий: Надії Рутецькій, приміром, 80. Це наша найстарша учасниця. Наймолодшому — Назарові Прокопіву — минуло 17, — каже Володимир Кравчук. — А скільки відомих нині в нашому краї письменників пройшло через нашу студію. Ось, наприклад, Зіновій Кіпибіда, який нині очолює Тернопільське обласне літ-об’єднання при Національній спілці письменників, сам колись ходив ще на «Заспів», починав з нього; журналістка Інна Мечик, лауреатка премії Степана Будного; Юхим Дишкант із Бодаків. Пригадую, коли мені принесли зошит із його поезіями, я поглянув, а в поезіях стільки образів… Петро Сорока тоді відвіз ці вірші в журнал «Дзвін».

«Пишучих людей стимулює друк, — додає Володимир Кравчук. — Ми публікували свої твори в районній газеті, обласних виданнях. Та хотілося заснувати щось своє. Тож у 2001 році ми спромоглися видати перше число літературно-мистецького альманаху «Рушник». Через п’ять років побачив світ другий номер, уже в кольорі й різноманітніший за наповненням. На третє видання забракло коштів».

Та попри це літстудійці шукають вихід. Зокрема, видають власні збірки. Таких від 2001 року назбиралося уже не мало не багато — 72 назви. «Співпрацюємо з місцевим видавництвом «Обрій», — каже мій співрозмовник. — Як би дивно це не звучало, та письменник нині єдиний, хто платить за свою ж працю. Видання потребує грошей. Якщо на початку незалежності підприємці спонсорували вихід книжок, аби бути згаданими на їхніх сторінках, то нині ситуація змінилася. Щоправда, є люди, які ще в цьому зацікавлені, і це тішить».

«Рушник» сьогодення — це не автономне творче об’єднання, яке, жартома кажучи, вариться у власному соку. Літератори — бажані гості в навчальних закладах району, бібліотеках на зустрічах зі школярами, освітянами; літстудійці — співавтори сценаріїв до усіх врочистих подій, які відбуваються на Збаражчині. «Ми співпрацюємо з методистами районного відділу освіти, зокрема Іриною Муравкою, наразі трудимося над реалізацією однієї гарної ідеї — хочемо видати літературно-методичний посібник «Література рідного краю. Збаражчина», — ділиться планами Володимир Кравчук. — Це видання буде про всіх творчих особистостей, хто жив і творив у нашому районі. Тут згадаємо не тільки іменитих постатей, а й тих, які живуть між нами нині. До кожного автора вчителі-філологи готують методичні розробки. Під одним «дахом», в одному зшитку вчитель матиме матеріал, який можна дати дітям. Можливо, до книжки додамо диск, варто тільки подумати над його наповненням».

Фото авторки

Loading...

Про автора

Віра Перун

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься.

46001
м.Тернопіль
вул.Гетьмана Сагайдачного,9,
+38 0352 235 461
Email: webmaster@vilne.org.ua

Підписка на новини