Казала колись їдна пані, же вона має мрію. А в мене після того, як я на днях сі подивив телевізор і послухав нашого прем’єра, тоже їдна сі появила. Ну, в мене тих мрій є багато, як і рецептів у записничку, але до колекції можна її доплюсувати. Так-от, казав Гройсман, же в нас зарплати ростут швидше, ніж ціни…
Я спочатку просто закляк, бо не знав, що і думати. Мою пенсію до три двіста, як зарплату, не тягнули, то я відриву від цін не відчув. Але дзвоню я до сусіда, запрошую на гречаники, рецепта яких повім нижче, та й питаюсі його. Думаю, може, то я від світу відстав зо своїм мінімальним «пенцаком», ніц не знаю, що швидше росте. Але нє: каже Стефцьо, же то всьо брехня. Коли зарплату підняли? Во-во. А за пару місяців, як добре сонечко пригріло, сусід полетів на город, бо хтів уже в березню бараболю садити. Заплатив трактористу за то, що той зорав і зробив культивацію, їдну суму. Посадив і хтів братисі за другий город. Аж тутка позимніло, і Стефцьо лишивсі тої затії. Теперка на носі травень, тре зорати і закультивувати ще два городи. Пішов сусід знов до того тракториста, а той йому каже: буде, дядьку, за всю роботу на сотку дорожче. «А то чо? Та ж зарплату ніби до п’яти тисяч ще не піднімают…» «Ну і шо? — каже тракторист. — Мені за солярку тре, запчастини поміняти, колесо спустило, а ціни виросли, перекрити чимісь тре». Та що там про солярку й високі матерії казати: в нашім сільськім магазині за два місяці підняли ціну на хліб і олію. Тре, певно, нашого прем’єра в люди вести, аби даремно нам мрії не клепав.
Так, згадував я за гречаники. Тож нате вам таку-во реальну мрію.
Тре буде три яйци, 300 грам курячого філе, 200 грам гречки, три-штири бараболині, їдна цибуля, сіль, перец і панірувальні сухарі. Ще як не з’їлисьте всю зелену цибулю на грядці, то щипніть її для нашого смаколика.
Гречку промийте, зваріт і остудіт. Тоди помийте бараболю, почистіт, зваріт і файно вимніт. Тоди поріжте цибулю і обсмажте. Куряче філе пропустіт через мнясорубку, потім викладіт у глибоку миску, додайте гречку, бараболю, цибулю, вибийте їдне яйце, перец, сіль і покришену зелену цибулю. Добре вимішайте. Окремо збийте дві яйци. Сформуйте котлети-гречаники, занурте їх у збиті яйці, а тоди — в панірувальні сухарі. Далі — на розігріту пательню. Ну, а з готовим їдлом ви знаєте, що тре робити. Хто любит — наминає з майонезом, комусь ліпше смакує з бульйоном, а комусь і сам хліб підойде.
Головне в такім ділі — смачного!
Ваш пан ЮЗЕК.
Ілюстрація Миколи Пилиповича