ОЙ, У ПОЛІ ВІТЕР ВІЄ, А ЖИТО ПОЛОВІЄ… НА ХЛІБОРОБСЬКІЙ НИВІ, МАБУТЬ, НЕМАЄ ДРУГОРЯДНИХ ПЕРІОДІВ. ВЕСНЯНИЙ ДЕНЬ РІК ГОДУЄ. НА ЖНИВАХ ВТРАТИШ ДЕНЬ — НЕДОБЕРЕШ ВРОЖАЮ. ВОСЕНИ — ЩО КИНЕШ У ЗЯБЛЕВУ БОРОЗНУ, ТЕ Й УЛІТКУ ПОЖНЕШ. ТА ЧИ НЕ НАЙТРИВОЖНІШИЙ ДЛЯ ТРУДАРЯ-ЗЕМЛЕРОБА ТОЙ КОРОТКИЙ ПРОМІЖОК, КОЛИ ЖИТО ПОЛОВІЄ. ТОДІ НАЛИВАЄТЬСЯ, ТУЖАВІЄ ЩЕ М’ЯКИМИ ЗЕРНЯТАМИ КОЛОС. А ХЛІБОРОБ НЕСПОКІЙНО ПОГЛЯДАЄ НА НЕБО: ЧИ НЕ ПОШЛЕ ВОНО НА ЗЕМЛЮ СПЕКУ, ЧИ НЕ «ПІДПАЛИТЬ» ПОСІВИ, ЧИ НЕ ПЕРЕТВОРИТЬ ШКВАЛ ПШЕНИЧНЕ ПОЛЕ НА ПОЛЕГЛИЦЮ. ТИЖДЕНЬ, НАВІТЬ КІЛЬКА ПЕКЕЛЬНИХ ДНІВ МОЖУТЬ ЗВЕСТИ НАНІВЕЦЬ ПРАЦЮ ВСЬОГО РОКУ. ТА ОСЬ НЕБЕЗПЕКА МИНУЛА, ВРОЖАЙ ОБІЦЯЄ БУТИ ДОРІДНИМ. НА ДУШІ В СЕЛЯНИНА СТАЄ ЛЕГШЕ, І ПОКИ Є ЯКИЙСЬ ТИЖДЕНЬ ДО ПЕРШОЇ ЖНИВНОЇ ЗАГІНКИ, МОЖНА Й ПІСНЮ ЗАСПІВАТИ.
Зазвичай наші діди і прадіди веселилися після жнив, коли зерно вже лежало в коморах. Тоді і дочку заміж можна видати, і вишняку на радощах добряче хильнути. Та в новітні часи, коли на озброєнні в аграрія і могутня техніка, і наука землеробства, і довгочасні прогнози погоди та врожайності, з’явилося і це свято — переджнив’я, стиглого колосу, чи просто свято поля — як хто його назве. Для товариства з обмеженою відповідальністю «Бучачагрохлібпром» воно вже стало традиційним, мало того, всеукраїнським. Бо сюди приїздять аграрії з багатьох областей і, самі розумієте, не просто на свято, а щоб зустрітися, обмінятися досвідом з колегами, запозичити нові ідеї, знайти партнерів для свого бізнесу, підготувати базу для можливих контрактів.
А повчитися у трудівників бучацького господарства, де наглядову раду очолює Герой України Петро Гадз, є чого. Виробництво тут спрямоване на кілька магістральних галузей. Одна з них — вирощування і реалізація доброякісного базового та сертифікованого насіння вітчизняної і зарубіжної селекцій, зернових і технічних культур. Водночас тут і переробляють, продукцію, а потім реалізують борошно, крупи, олію. У товаристві діють сучасного рівня тваринницькі ферми, найбільші в області. Тільки великої рогатої худоби тут утримують понад дев’ять з половиною тисяч голів. Перспективна для господарства галузь — садівництво. На полях і пагорбах біля Трибухівців уже виструнчилися шеренгами яблуні, груші, сливи. Фруктами займається фермерське господарство «Гадз». За короткий час воно стало лідером серед садоводів не лише Тернопільщини, а й усієї України. Тут пильно стежать за новими науковими розробками Європи і світу, вдосконаленням новітніх технологій і стараються впровадити все найкраще.
Конкурентоспроможності бучацьким яблукам та грушам додає той фактор, що тут менше, ніж, скажімо, в Голландії чи інших країнах тієї кліматичної зони, застосовують хімічних засобів. Просто треба вдало і повно використовувати дані природою нашому краю благодатні для саду грунтово-кліматичні умови. У господарстві заклали п’ятигектарний малинник, а ще розсадник площею 30 га, в якому щороку вирощуватимуть до мільйона саджанців. Уже стала до ладу перша черга переробного комплексу та фруктосховище на 25 тис. тонн. Діють сучасна сортувальна продуктивністю 10 т за годину і пакувальна лінії. У перспективі й сушильний комплекс для виготовлення сухофруктів та яблучних чипсів. А ще — це переробки: заморожування фруктів, виготовлення джемів, соків, сидру, оцту.
Учасники свята-семінару ознайомилися зі всіма галузями господарства, новою технікою, побачили насіннєвий завод і новий елеватор. А потім була пісня. У святковому концерті взяли участь і місцеві аматори, і відомий співак Павло Дворський. Співав і сам господар Петро Гадз. І подумалося: не дав би Бог йому в руки кермо від цього господарства, він успішно знайшов би себе й на естраді.
На фото вгорі — готові до жнив механізатори Іван ГУГУЛ, Василь КРУПА, Ігор МОЛОДАН, Микола КОНОВАЛ, Богдан КОХАНОВСЬКИЙ; праворуч — працівниці компанії «Лан» — Ольга ВІВЧАР та Ірина ЛЮБОЦЬКА; внизу: скільки тут зразків сортової пшениці, ячменю, ріпаку — очі розбігаються.
Фоторепортаж В. БУРМИ.