Вільне життя

І майстри бувають ювілейними

Ось і літо, і Скадовськ на Херсонщині традиційно запрошує важкоатлетів у гості. Причому не тільки визнаних майстрів, а й обдаровану молодь, яка в цю чудову пору має змогу поєднати відповідальні виступи з кількома днями оздоровлення на березі моря. 

Наша газета нещодавно вже повідомляла про всеукраїнські змагання юних важкоатлетів сільського товариства «Колос» під девізом «Хто ти, майбутній олімпійцю?» А недавно визначилися і лауреати ще двох престижних стартів — чемпіонату України серед юнаків і дівчат віком до сімнадцяти років та вже 31-го Міжнародного турніру пам’яті заслуженого майстра спорту Якова Куценка. Без успіхів наших земляків не обійшлося в обох.

Передусім не можна не згадати про досягнення талановитого сімнадцятирічного богатиря з Бучача Романа Гудза. Підопічний Ярослава Козюпи та Ігоря Павликівського протягом останніх двох років незмінно демонстрував прогрес у результатах. І ось на завершальних, по суті, змаганнях в юнацькій віковій групі вихованець Бучацької ДЮСШ домігся справжнього тріумфу. В суперечці атлетів, чия вага не перевищує 94 кілограми, не тільки виборов друге місце, а й у такому юному віці виконав норматив майстра спорту.

Підкорити гросмейстерський, висловлюючись шаховою термінологією, рубіж допомогли підняті в ривку 135 кілограмів, у поштовху — 175. Чи мав змогу уже на цих змаганнях кинути виклик лідерові, Андрієві Божуку з Хмельниччини? Мабуть, ні. Адже в першій із вправ відстав на тринадцять кілограмів. Однак безнадії місця, без сумніву, бути не може. В поштовху підняв із конкурентом однакові кілограми, та ще в обох вправах до того ж по одному підходові виявилися невдалими.

Наш сімнадцятирічний богатир, до речі, став ювілейним, вісімдесятим, майстром спорту, підготовленим за історію розвитку важкої атлетики на Тернопільщині. Про це повідомив ветеран виду, заслужений працівник фізичної культури і спорту, заслужений тренер України, суддя міжнародної категорії Степан Онищук. Першим у далекому нині 1962 році став тернопілець Володимир Писемський.

Серед цих восьми десятків шестеро пізніше стали і майстрами спорту міжнародного класу. Причому двох підготував сам Степан Миколайович (у 1986-му — Валерій Мельник, у 2000-му — Надія Онищук), двох — покійний нині заслужений працівник фізичної культури і спорту, заслужений тренер України Микола Ількович Підодвірний із Хоросткова (у 1998-му — Володимир Стахів, у 2001-му — Наталія Троценко), а ще двох — тренерське подружжя Віктора Симіва і Вікторії Шайморданової, яке нині плідно трудиться в Скалатській ДЮСШ та обласній ШВСМ (у 20011 — Марія Хлян, у 2013 — Софія Зенченко).

Серед інших наших земляків, які виступили на юнацькому чемпіонаті України, піднятися на п’єдестал пошани вдалося тільки підопічній уже згаданого Степана Онищука та майстра спорту Іванни Павлик Адріані Череді. Шістнадцятирічна юнка виборола третє місце у ваговій категорії до 75 кілограмів. У сумі двоборства результат на рівні першого розряду зафіксували Мирослав Самуляк зі Скалата, Олег Дадерко (тренер — Ярослав Ваверчак) і Володимир Лапук (Василь Криницький) із Хоросткова. Потрапити до десятки найкращих (дев’ятий), щоправда, вдалося тільки Дадерку. А в турнірі дівчат восьмою в своїй ваговій категорії фінішувала підопічна Надії Глинської Соломія Євсюкова з Тернопільської ОДЮСШ із літніх видів спорту.

Нарешті про міжнародний турнір. Після його завершення майстром спорту з важкої атлетики став також уродженець Збаражчини Микола Герас, який під керівництвом Петра Багрія свого часу виборов титул чемпіона світу з гирьового спорту. У ваговій категорії до 77 кілограмів фінішував четвертим, зафіксувавши в сумі двоборства 275 кілограмів. Але казати про те, що саме на Тернопільщині підготували 81-го майстра, мабуть, усе-таки не об’єктивно. Наш земляк уже давно мешкає в Харкові і захищає честь саме цього міста.

На фото: Роман ГУДЗ під час виступу на обласних змаганнях восени минулого року.

Фото автора

Loading...

Про автора

Богдан Дікальчук

46001
м.Тернопіль
вул.Гетьмана Сагайдачного,9,
+38 0352 235 461
Email: webmaster@vilne.org.ua

Підписка на новини