ТЕРНОПІЛЬ СТАВ ОДНИМ ІЗ МІСТ, ДЕ ЗАПРОВАДИЛИ ЄДИНИЙ ЕЛЕКТРОННИЙ КВИТОК НА ГРОМАДСЬКИЙ ТРАНСПОРТ. ОЧЕВИДНО, ЩО ВПРОВАДЖЕННЯ НОВАЦІЇ НЕ ОБІЙШЛОСЯ БЕЗ «ПРОБЛЕМ РОСТУ». ОДНАК НЕ ВСЕ ТАК ПОГАНО, ЯК ЗДАЄТЬСЯ, ЧИ ЯК ХОЧУТЬ ПОКАЗАТИ КРИТИКИ. НАСПРАВДІ ПЕРЕВАГИ З ЧАСОМ СТАНУТЬ НАСТІЛЬКИ СУТТЄВИМИ, ЩО МИ ЗАБУДЕМО ПРО НАШІ ТЕПЕРІШНІ ПРОБЛЕМИ.
Що нас чекає
Уже з жовтня почне повноцінно працювати єдиний електронний квиток — «Карта тернополянина». Мешканці Тернополя, які мають «Карту тернополянина», зможуть за проїзд платити за найнижчим тарифом, який діє нині у тролейбусах та автобусах. З 1 жовтня при використанні картки або проїзного квитка тариф на проїзд залишиться незмінним: у тролейбусі — 3 гривні, маршрутному таксі — 4 гривні. Готівкою буде дорожче: 4 — у тролейбусі та 6 гривень у маршрутному таксі. Таким чином «Карта тернополянина» дає змогу мешканцям нашого міста платити за проїзд за старими цінами.
Кілька тижнів система тестувалася. Ажіотаж викликав певні проблеми, пов’язані з розповсюдженням та отриманням соціальної карти тернополянина, особливо тими, хто має право на пільги. Проблему поступово розв’язують.
Які види карток існують
Персоніфікованих карток, на яких буде фотографія, прізвище та ім’я власника, буде три види:
1. Для пільгового проїзду — усі пільгові категорії (в т. ч. пенсіонери) отримають дані картки безкоштовно. Міська рада вже виділила на це 3 млн грн. До нового року пенсіонери зможуть їздити паралельно за своїми посвідченнями.
2. Для учнів і студентів — картки можна оформити у навчальних закладах. Триває робота зі збору персональних даних і фотографій для виготовлення електронних квитків. Зберігається пільга у розмірі 50%. Тобто учні та студенти платитимуть 2 грн за проїзд.
3. Працюючі тернополяни, люди, які прописані чи проживають у Тернополі картку будуть купувати по собівартості виготовлення — 57 грн. Якщо оплачувати вартість проїзду на квартал наперед, то виготовлення картки буде безкоштовним.
Усі персоніфіковані картки дають право на проїзд лише їхнім власникам.
Вартість неперсоніфікованого проїзного квитка складатиме 20 грн. Його можна буде придбати у спеціалізованих пунктах продажу й передавати іншим особам, а також оплатити за проїзд декількох людей.
Електронний квиток (чи персоніфікований чи неперсоніфікований) дає змогу їздити у громадському транспорті міста за діючим низьким тарифом. При розрахунку готівкою вартість проїзду буде вищою. Оформити «Соціальну карту тернополянина» можна у ЦНАПі, в управлінні соцполітики та у 12-ти ЖЕКах. Також замовити картку можна онлайн на сайті https://fayna-karta.te.ua/ Тут можна отримати й детальну інформацію про картки. Поступово збільшуватимуть кількість послуг, таких, як, наприклад, знижки в аптеках і магазинах, власникам «Карти тернополянина».
Як у інших містах
Багато хто порівнює Тернопіль зі Львовом і Києвом, де також заявили про впровадження персоніфікованих карток. Але порівнювати треба обережно. У цих містах різні підходи до запровадження соціальних карток. Адже у Києві й Львові, з якими дехто порівнював Тернопіль, по-суті впроваджувалися доволі різні продукти.
У Києві й Львові більше йшлося про «паспортизацію населення». Тобто роздачу ідентифікаційних карток, які дозволяли б чітко визначити, хто проживає на території міста, а хто — ні. Відповідно, надавати певні послуги з боку міста. При цьому в Києві, наприклад, картка є одночасно продуктом певного банку, який надає інші комерційні послуги — кредити. Пенсіонерам, зокрема, пропонується перевести у цей конкретний банк і свої пенсії. Тобто був і є конкретний комерційний інтерес. Послуги ж і переваги для містян є вторинними.
У Тернополі ж підійшли з точки зору розв’язанням однієї з найболючіших проблем — транспортного сполучення. Адже не секрет — у місті є проблеми з наданням транспортних послуг. Це стосується передусім якості, дотримання графіку, дотримання прав пільговиків. Тож було зроблено акцент передусім на розв’язанням проблем, пов’язаних із транспортом.
Як це працює
Картка дозволить не теоретично, як стверджують окремі критики, а практично розв’язати кілька головних проблем.
По-перше, зберегти доступний тариф для тернополян і тих, хто працює і проживає у місті. Перші можуть оформити «Карту тернополянина», другі придбати проїзний і платити менше.
По-друге, забезпечити чіткий обліг пільговиків і реального використання ними громадського транспорту. Адже головним аргументом перевізників у спілкуванні з місцевим самоврядування, коли йдеться про потребу підвищення тарифів є «велика кількість пільговиків». Тепер буде точно відомо, скільки людей із пільгами скористалися транспортом, і скільки це коштує.
По-третє, це облік коштів, які обертаються у транспортній сфері. Це питання також пов’язане з тарифами. Адже ніхто точно не знає, скільки тернополяни сплачують перевізникам, особливо приватним. Самі перевізники часто маніпулюють терміном, що «перевезення є збитковими». Запровадження єдиного електронного квитка дозволяє повністю побачити, скільки коштів збирається і обдурити місто й пасажирів буде набагато складніше.
По-четверте, це реальний крок від африканської системи, де головним для перевізника є кількість грошей, зароблених на кожному пасажирові, до європейської системи транспортного сполучення, коли місто платитиме перевізнику за кілометри, а його обов’язок полягатиме у дотриманні правил, які встановить громада Тернополя. Ці правила стосуються графіку, вигляду й технічного стану автобусів.
Як у Європі
В Європі працює подібна система? Візьмемо, наприклад, німецьке студентське містечко Єна. Пільговий проїзд має доволі обмежена категорія населення, яка отримує відповідні електронні карти за рахунок міської програми підтримки безкоштовно. Натомість інші мешканці міста, учні, студенти оформляють персоніфіковані карти, вартість виготовлення яких оплачується. Проте ця невелика «переплата» окуповується менше ніж за місяць, а далі є суттєва економія. Ту саму перевагу мають і різні види карт для проїзду в громадському транспорті Тернополя. Тож можна сказати, що попри певні «проблеми росту», наше місто йде шляхом європейських міст.
Іван ВЕЛИЧКО.
Фото з вільних джерел