Фанати рок-гурту AC/DC легко впізнавані: здебільшого мають футболки з його логотипом, джинсові куртки, обшиті нашивками з різноманітних концертів, яскраву атрибутику. І ось минулого тижня вони з’їхалися до Тернополя на першу міжнародну фан-зустріч AC/DC в Україні Ternopil or Bust, що відбулася у барі «Коза».
Причому рокери не лише українські, а й німецькі, британські, литовські, французькі, італійські та шведські.
Один з головних організаторів фан-зустрічі — тернополянин, один із засновників фан-клубу AC/DC в Україні Андрій Стеліга. Він розповів «ВЖ плюс» про те, як вдалося йому втілити мрію в життя.
«Пам’ятаю свій перший концерт AC/DC. Щоби поїхати до Варшави, довелося продати деякі свої речі, тоді я ще не знав, наскільки зміниться моє життя після цієї подорожі.
Стоячи у величезному натовпі фанатів, не міг повірити, що маю так багато однодумців. Це було колосальне єднання музикою. Різні люди, різні країни і одне AC/DC. Часто я подумки вертався до пережитого досвіду. Так ми стали частиною AC/DC-сім’ї. Український фан-клуб ми заснували 2014-го.
Іноді мрія, яка, здавалося б, може так і залишитися мрією, за певних обставин починає збуватися. Коли ти потрапляєш, як мовиться, у потрібне місце в потрібний час. Несподівано відкриваєш для себе якісь нові прості істини, що дають поштовх рухатися в обраному напрямку. Або позбуваєшся стереотипів. Зустрічаєш виняткових людей, дружба з якими тобі дарує цілий новий світ.
Один із таких, Стас Бородін, близький друг, людина щирої душі і великого серця. Під час однієї зі спільних мандрівок у 2015 році зайшла мова про фан-зустрічі, Україну, Україну в контексті AC/DC. Спочатку це здалося неймовірним — зробити першу в нашій країні міжнародну фан-зустріч. Так виникла ідея Ternopil or Bust. Зважаючи на українські реалії, ми знали, що це буде непросто. Потроху наш задум набирав обертів, до організації долучилися друзі з інших міст. У нас сформувалася потужна команда: Станіслав Бородін, Едуард Назіров, Володимир Подгорнов, Влад Скляр.
Завдяки нашому товаришеві з Німеччини Юргену, організаторові фестивалю у себе на батьківщині, на Ternopil or Bust погодився виступити італійський рок-вокаліст Маттео. Це був прорив. Ми ніби знову мали змогу почути голос незабутнього соліста гурту Бона Скотта. Радості додала й домовленість із талановитими музикантами, київським триб’ют-гуртом Big Gun.
Сказати, що напередодні зустрічі я позбувся сну, це нічого не сказати. Ми з дружиною тисячі разів обговорювали ті ж самі деталі, потім забували, про що взагалі розмовляємо. Ми наговорили сотні хвилин по телефону зі Стасом та Едуардом, іноді просто нагадуючи один одному, що в нас усе вийде. А згодом, зустрівшись у львівському аеропорту з першими гостями, відчайдушно стримували емоції.
Бо ж минув майже рік від останнього фестивалю. З деким ми й узагалі вперше познайомилися в Україні. Це чи не найбільше мене дивує і надихає: те, як різні люди з різних куточків світу єдині в любові до музики, готові допомогти і підтримати одне одного, справді творять AC/DC-сім’ю.
І ось ми тут, у Тернополі. Події розгорталися з шаленим прискоренням. Я назавжди запам’ятаю спонтанний виступ Маттео з вуличними музикантами поблизу Театрального майдану, те, як ми співали Touch Too Much, плаваючи на катері по Тернопільському ставу.
Суботня зустріч, заради якої і з’їхалися фани, справді стала знаковою. Кожен робив усе від себе залежне, аби вона пройшла на належному рівні: музиканти викладалися на 100 відсотків і запалили публіку. Томас із німецького Мюнхена привіз легендарну мандрівну банку з-під пива, яка побувала на всіх континентах, фани з усього світу обмінюються нею. І ось вона в Україні. Наші друзі з Білої Церкви зробили вогняний виступ просто неба, що стало родзинкою фесту. А шотландець Лес усім запам’ятається своїм епатажним костюмом і виступом з музикантами на сцені. Наостанок усі фани могли поласувати найбільшим тортом з логотипом гурту. Усе справді було AC/DC.
Зізнаюся, що дуже хвилювався. Коли тобі довіряють, цю довіру хочеться з усіх сил зберегти і виправдати.
Особливо, коли це друзі, особливо, коли вони вперше їдуть до твоєї країни, рідного міста. Адже більшість із них побувала на десятках концертів, хтось особисто знає музикантів AC/DC, чимало фанів мають автографи і світлини з ними. Не кажучи вже про традиційні зустрічі на фан-фестивалях. Це відповідальність.
Окрім того, шлях до Тернополя був нелегкий. Німці, наприклад, провели у потягу 28 годин, англійці й узагалі кілька днів добиралися з трьома пересадками. Попри те, запевняють, наступного року приїдуть у більшому складі.
Здається, у львівському аеропорту, де ми зустрічали перших гостей, я вдихнув і забув видихнути — такими шаленими були для мене усі ці дні. Та ми це зробили. Фан-зустрічі Ternopil or Bust-2018 бути!»
Записала Вікторія ОСІПОВА
Фото з архіву Андрія СТЕЛІГИ