Спочатку — про «Великий вальс»
Ах, як часто ми дотримуємось сумнівного принципу: «Цього не може бути, бо цього взагалі бути не може». Пригадую, у 50-х роках на екрани Тернополя повернулася славетна, ще довоєнна стрічка «Великий вальс». Її героями були король вальсу Йоган Штраус і муза-натхненниця композитора Карпа Доннер.
«Нарай-нарай, нарай-пам-пам», — Карла Доннер співала «Казки віденського лісу». Цю роль блискуче виконувала Міпіца Кор’юс, тодішня зірка Голлівуду.
— Ніяка це не Міліца, а Мила, Милочка, — говорила нам Поліна Лук’янівна Куриленко.
Її син Володя Теличко був моїм шкільним другом, я часто навідувався у їх гостинний дім. Поліна Лук’янівна наспівувала мелодії з «Великого вальсу» і доводила нам, що Міліца-Мила, Милочка співала в славетній українській капелі «Думка», жила в Києві, особливо їй вдавалися українські народні пісні.
Поліна Лук’янівна усе це розповідала нам, але бачила по наших очах: ми їй не дуже віримо, але розуміємо її бажання прилучити до славетного фільму українську ноту.
І ось цими днями телефоную Поліні Лук’янівні:
— Прочитав документальну розповідь про Міліцу Кор’юс. Вона справді була киянкою, співала в капелі «Думка». Потім доля закинула її за океан. Ви мали рацію…
— Але ж я нічим не могла вам тоді довести, — сміється нев’януча Поліна Лук’янівна. — От би ще раз подивитися «Великий вальс»!..
Родом із Львівщини
Ах, фільми, старі фільми!.. І я б хотів ще раз переглянути «Великий вальс». І знову хотів би зустрітися з героями незабутнього, доброго і печального фільму «Міст Ватерлоо». До речі, у цієї незабутньої мелодрами є теж український слід. Режисер стрічки Марвін Ле Рой родом із Львівщини. Справжнє його ім’я Мар’ян, прізвище — Рояк.
Десь на початку 60-х він, голлівудський режисер, відвідав Львів, Варшаву, дав інтерв’ю польському тижневику «Екран». Розповів, що «шифою» прибув з батьками до Сполучених Штатів у 1913 році. Тато працював на спорудженні хмарочосів у Нью- Йорку, потім, ще підлітком, прийшов на будову і Мар’ян-Марвін. Багато труднощів довелося здолати йому, перш ніж стати визнаним голлівудським режисером, постановником таких стрічок, як «Міст Ватерлоо» (1940), «Мадам Кюрі» (1943), «Камо грядеши» (1951).
«Міст Ватерлоо» належить до тих стрічок, які чим більше дивишся, тим частіше хочеш переглядати. Скажи моїм ровесникам: «А пам’ятаєш «Міст Ватерлоо»?», і почуєш легке зітхання: «Хто ж його не пам’ятає!..»
Стрічка часто поверталася на екрани Тернополя. І щоразу — переповнені зали, зачаєна тиша.
Перша дама українського театру Наталія Ужвій називала «Міст Ватерлоо» своїм найулюбленішим фільмом. Андрій Сова якось зізнався, що однією з причин поїхати туристом в Англію для нього було бажання показати дружині в Лондоні міст Ватерлоо, де знімалася завершальна сцена фільму.
До речі, сам фільм створювався у Голлівуді, але фінал ніяк не вдавався, не було якогось високого душевного злету. І тоді Мервін-Мар’ян Ле Рой-Рояк сказав Роберту Тейлору і Вів’єн Лі:
— Вирушаємо до Лондона!
Балерина Майра і капітан Кронін досі живуть у пам’яті людей старшого віку. Війна розлучила цю красиву закохану пару, і саме війна призвела до загибелі Майри. Що вона, героїня фільму, згадувала перед смертю? «Вальс свічок», який танцювала з красенем Кроніним? Чи, може, той веселий вечір, коли вона зняла з коханого офіцерський кашкет і приміряла на собі? Саме цей кадр ми друкуємо сьогодні. Щаслива пара…
Так на екрані з’явився славетний кінодует — Вів’єн Лі і Роберт Тейлор.
Спочатку був Арман
Наділений мужньою зовнішністю, із сяючою посмішкою і голосом приємного тембру, Роберт Тейлор майже одразу після початку своєї кінокар’єри став одним із визнаних виконавців ролей молодих героїв. Він був партнером найвідоміших зірок Голлівуду.
Йому було 24, коли він зустрівся на знімальному майданчику фільму «Дама з камеліями» із тоді вже легендарною Гретою Гарбо. Крижаний погляд красуні Грети вразив саме серце. Він ще не знав, що славетна кінозірка з презирством висловилася до чоловіків-акторів:
— Вони надто самозакохані, нема про що говорити, хіба про них, про їх вроду, геніальну міфічну сміливість.
Тейлор мужньо вислуховував дошкульні репліки, бо дуже хотів зніматися із «божественною Гретою».
«Дама з камеліями» перевершила всі сподівання режисера, акторів, керівництва кіностудії. Гарбо була засмучена — критика відзначила не тільки її, а й її партнера Роберта Тейлора, більше того, газети писали, що саме Тейлор у ролі Армана визначив успіх фільму. Грета образилася. І коли через кілька років їй запропонували зіграти з Тейлором у «Мості Ватерлоо», вона навідріз відмовилася. Тоді режисер запропонував цю роль уже шалено популярній після стрічки «Розвіяні вітром» актрисі Вів’єн Лі.
«Моє серце належить іншому»
Вів’єн Лі працювала в театрах Англії. Вона витримала грандіозний конкурс на роль Скарлетт у голлівудському фільмі «Розвіяні вітром». За це її одразу зненавиділи американські зірки. А тут ще один фільм. Роль Майри одразу припала їй до серця. Казали, що й до партнера вона була небайдужою, але Лі вже була заручена з Лоуренсом Олів’є, і тому на всі залицяння Роберта Тейлора незмінно відповідала:
— Моє серце належить іншому.
Коли знімали сцену «Вальс свічок» у ресторані, Роберт забув про все, пристрасно пригорнув до себе Лі, на що вона відповіла йому дзвінким ляпасом. Сцену перезнімали наступного дня, згадував режисер.
На перегляді готової стрічки Роберт і Вів’єн помирилися. Вона запросила його навідатися в Лондон, тим більше, що один режисер обіцяв їм цікаві ролі у спектаклі. Але розлучилися вони назавжди. Хоч ходили легенди, що Тейлор таємно приїздив до Вів’єн в Англію.
А тим часом «Міст Ватерлоо» завойовував екрани всього світу. До нас в Україну він потрапив уже після війни, з Німеччини, як трофейний фільм.
А що Вів’єн і Роберт? Як склалися їх долі після «Мосту Ватерлоо»?..
Усе минає, але…
З роками ім’я Роберта Тейлора все рідше з’являлося на екрані і в пресі. На своєму ранчо він вирощував коней, іноді знімався в другорядних стрічках. Важке захворювання легенів. Три складні операції. Рак обірвав життя Тейлора. Це було в 1969-му. Йому виповнилось тільки 57…
А перед тим у Лондоні від туберкульозу легенів померла Вів’єн Лі. Вона до останніх днів грала в театрі, знімалася в кіно. Їй було ледь п’ятдесят. Усі надії, плани перервала невблаганна смерть.
А на екрані і в нашій пам’яті живуть незабутні Майра і Кронін. Ніщо не в силі перервати кохання героїв. Навіть смерть Майри. Навіть трагічний для цього кінодуету міст Ватерлоо.
Володимир СУШКЕВИЧ.
І Я ПАМ’ЯТАЮ…
Фото з вільних джерел