Вільне життя

А й справді — рік Ольги Бабій

Розповідаючи трохи більше місяця тому про підсумки осінньої першості серед передплатників газети, автор цих рядків не міг не зауважити, що на шаховій орбіті «ВЖ плюс» 2017-й можна з повним правом вважати роком Ольги Бабій, яка виграла обидва традиційні турніри видання. І не тільки, ніби заочно відповіла гросмейстер, ставши в переддень Святого Миколая срібною призеркою чемпіонату України з шахів серед жінок. 

А вже наступного дня, повернувшись із Житомира, післяобідньої пори завітала в гості до редакції.

— Щирі вітання, пані Олю! І про останні події серед еліти жіночих вітчизняних шахів із перших, так би мовити, вуст.

— Фінал чемпіонату України з шахів серед жінок традиційно зібрав десять найсильніших, які за коловою системою в дев’ять турів і розіграли звання лауреатів. Навіть за відсутності сестер Анни і Марії Музичук та ще однієї екс-чемпіонки світу Анни Ушеніної турнір виявився надзвичайно представницьким — п’ять екс-чемпіонок України, дві олімпійські чемпіонки, одна з яких, Наталія Жукова, ще й двічі перемагала на чемпіонатах Європи.

— У такій солідній компанії успішним для вас виступом стало би перед стартом…

— Потрапляння до трійки призерів. Однак доля розпорядилася так, що перед завершальним дев’ятим туром мала хороші шанси завоювати титул чемпіонки. Необхідно було лишень білими фігурами обіграти молоду киянку Юлію Осьмак, яка на той момент мала в своєму активі на півочка більше.

— Для себе вже зробили висновок, чому не вдалося досягти бажаного?

— Наразі переконана, що дуже не пощастило. Мала велику перевагу. На жаль, не змогла її реалізувати. Втім, детальний аналіз, без сумніву, ще попереду. Шахи — така гра, яка не прощає найменших дрібниць. Можливо, далася взнаки психологічна перевтома. А можливо, і фізична. За дошкою доводилося кожного змагального дня проводити по чотири-шість годин. Та ще дві-три займала підготовка до зустрічі з наступною суперницею: нагадати улюблені дебюти кожної, манеру гри. Тож і вийшло, що, набравши сім очок, чемпіонкою стала Юлія Осьмак, я, відставши на півочка, срібною призеркою, а одеситці Наталії Жуковій «бронзу» забезпечили 5,5 очка.

— Не будемо далі про сумне. Аби домогтися права посперечатися в завершальному поєдинку з головною конкуренткою за чемпіонський титул, потрібно було успішно зіграти з рештою суперниць.

— У дебютному турі в надзвичайно напруженій боротьбі вдалося чорними здолати опір олімпійської чемпіонки Інни Гапоненко з Херсона. У другому білими виграла в екс-чемпіонки України киянки Катерини Должикової. А ось ще одній екс-чемпіонці України харків’янці Євгенії Долухановій у третьому турі чорними змушена була поступитися. Хоча і мала шанси на нічию.

Ця невдача, на щастя, не позначилася на психологічній упевненості. І в наступних чотирьох партіях неодмінно вдавалося досягти перемоги. Білими здолала дебютантку фінальних турнірів, одеситку Діану Мац, двічі підряд чорними фігурами — чемпіонок України минулого і позаминулого років Єлизавету Малахову з Дніпра і Анастасію Рахмангулову з Миколаєва. А перемога білими над чемпіонкою світу серед дівчат до двадцяти років і срібною призеркою торішнього чемпіонату України Наталією Буксою зі Львова означала: набравши шість очок із семи можливих, забезпечила собі місце в призовій трійці.

— Знаючи вже ваш підсумковий результат, неважко здогадатися, що в передостанньому восьмому турі вдруге на цьому турнірі змушені були поступитися?

— Чорними фігурами не вдалося уникнути невдачі в двобої з уже згаданою Наталією Жуковою. Для олімпійської чемпіонки це був останній шанс зачепитися, так би мовити, за призову трійку.

— Ми досі не згадали про тих, хто допомагав вам домогтися успіху.

— На жаль, чимало сильних вітчизняних шахісток не мають можливості оплачувати роботу кваліфікованого тренера. Хоча і досвід участі в таких турнірах маю вже чималий (у 2009 році завоювала «бронзу», а позаторік — перше в своїй кар’єрі «срібло»), безмежно вдячна своїм добровільним помічникам, чий рівень майстерності дозволяє мене чогось навчити і сьогодні. Передусім мамі з татом, міжнародним майстрам Ларисі та Олегові Калініним. Останнім часом тато допомагає чим може: награє зі мною якісь дебюти, радить, разом аналізуємо партії. Так само, як і чоловік, майстер спорту Ігор Бабій. У тому, що в мене з’явилася віра в свої сили, насамперед його заслуга.

— Окрім виділених організаторами відзнак за друге місце, титул віце-чемпіонки України дає право…

— І знову, на жаль, майже ніщо не дає. Практично все дістається чемпіонці: і заробітна плата, і місце в збірній, і повне фінансування поїздки на чемпіонат Європи серед жінок, який у квітні наступного року відбудеться в Словаччині. Призерам хіба обіцяють частково компенсувати кошти, витрачені на поїздку на континентальну першість. Та оптимізму не те, що намагаюся, — просто не втрачаю. Під час дебютного для себе позаторішнього чемпіонату Європи переконалася, що можу на рівних змагатися і на міжнародному рівні. Показала другий серед співвітчизниць результат після Анни Ушеніної, яка тоді стала чемпіонкою Європи. Тридцяте місце забезпечили 6,5 набраних очка. Тож дочекаємося наступного чемпіонату Європи, після якого і буде остаточно визначено склад олімпійської збірної України.

На фото: вгорі — лауреати чемпіонату України з шахів серед жінок (зліва направо) Наталія ЖУКОВА, Юлія ОСЬМАК і ОЛЬГА БАБІЙ; Ольга БАБІЙ разом з молодшою сестрою Маріанною ГРИНЬОВОЮ після завершення цьогорічної осінньої першості серед передплатників «ВЖ плюс».

Фото з архіву Ольги БАБІЙ і Василя БУРМИ

Loading...

Про автора

Богдан Дікальчук

46001
м.Тернопіль
вул.Гетьмана Сагайдачного,9,
+38 0352 235 461
Email: webmaster@vilne.org.ua

Підписка на новини