Вільне життя

Атрофія мозку, або Чому я не дивлюся ТБ

«Як у п’ятдесят виглядати на всі сто?», «Моєму волоссю не легше, ніж мені, тому я обираю…», «Хочеш випробувати силу свого тяжіння? Тобі допоможе..», «Знову ця застуда! Я вас так розумію… Ні не розумієте…»

Мої пальці вже втомились клацати пультом і перемикати канали, а нічого вартісного для перегляду я досі не знайшла. Безліч реклами, голі люди і передачі, від яких атрофується мозок. Звичайно, хтось скаже, що я перегинаю палку. А я запитаю: для чого ж ризикувати? Найкраще, що  можу зробити в цю мить, – це просто вимкнути телевізор. Найгірше – викинути його із вікна. Проте не впевнена, що люди надворі зрозуміють. Але одне я знаю точно – чимало моїх однолітків мене підтримали б.

Іноді хочеться відчути себе емоційною італійкою і на Новий Рік повикидати увесь непотріб через вікно. Але швидко згадую, що я не італійка і навіть не перебуваю в Італії. Та й до наступного Нового року ще довго чекати. Тому заспокоююсь і просто натискаю кнопку «Викл».

Список телеканалів постійно зростає. А от подивитися нічого. Про появу нових передач мовчу: вони ростуть, як гриби після дощу. Ще удвічі частіше можемо спостерігати появу нових телепередач. Добре, якщо ці передачі спрямовані на розвиток глядачів. Та більшість від цього слова взяли тільки одну літеру – «р», щоб продовжити її іншими для появи слова «розваги».

Навіть якщо вдається знайти собі щось до смаку, потрібно витерпіти чергове випробування – рекламу. Вона повсюди і втекти від неї неможливо. Її настільки багато, що стає незрозуміло – я ввімкнула телевізор для того, щоб подивитися саме її чи щось таки інше?

Музичні канали також не тішать своєю наповненістю. Крім того, що пісні позбавлені будь-якого сенсу і смислового навантаження, мало не в кожному кліпі танцюють напівголі дівчата.

Не дивно, що молоді люди все частіше «зависають» в інтернеті, знаходячи там усю потрібну інформацію чи ті ж таки фільми. Звичайно, все те, що можна побачити по телевізору – передачі, кліпи, можна і віднайти у всесвітній павутині. Правда, туди теж дістались маркетологи зі своєю рекламою, та вона триває набагато менше – приблизно 10-20 секунд. Порівняно з десятьма хвилинами, я вам скажу, різниця відчутна. Зрештою, цю рекламу можна пропустити.

В інтернеті є геть усе: передачі й фільми, які «крутять» по ТВ у певний час, тут можна переглянути коли завгодно; книги і музика, а також те, що ви ніколи не побачите по «зомбоящику». Правда, кожен знаходить те, що шукає. Людям лише залишилось робити правильний вибір між непотребом і вартісним продуктом. Зрештою, як і вміти «фільтрувати» інформацію, яка надходить через телеекран.

Для чого ж тоді люди продовжують дивитись телевізори, чітко усвідомлюючи, що їм це не підходить? Перебування у штучному світі, у якому є лише ілюзія вибору, спрощує відчуття самотності. Можливо, їм стає легше від того, що хтось «говорить» до них з телевізійного екрана? Або вони таким чином ховаються від реалій життя, від свого власного існування? На час забувають про проблеми, недоліки навколо і, ввімкнувши «ящики», переносяться в інший вимір, де немає власних думок та переживань. Є лише розваги, незнайомці та ніяких негараздів. «І нехай весь світ зачекає…».

Ольга ХОМ’ЯК,

студентка факультету філології та журналістики ТНПУ ім. В. Гнатюка.

Фото з вільних джерел

Loading...

Про автора

Всеукраїнська незалежна громадсько-політична газета

46001
м.Тернопіль
вул.Гетьмана Сагайдачного,9,
+38 0352 235 461
Email: webmaster@vilne.org.ua

Підписка на новини