ЛИШЕ НЕДАВНО МИ ВІДЗНАЧАЛИ РІЗДВО ХРИСТОВЕ, А НАСТУПНІ ВИХІДНІ ЗНОВУ БУДУТЬ СВЯТКОВИМИ. ЗУСТРІЧАТИМЕМО ЩЕДРИЙ ВЕЧІР І СТАРИЙ НОВИЙ РІК, ЩО ПОЄДНАВСЯ ЗІ СВЯТОМ ОБРІЗАННЯ ГОСПОДНЬОГО ТА ДНЕМ ПАМ’ЯТІ ВАСИЛІЯ ВЕЛИКОГО.
Святкування Щедрого вечора походить від давнього, ще дохристиянського звичаю. За християнським календарем це — день преподобної Меланії. У народній традиції обидва празники об’єдналися, і вірні святкують їх разом. Зранку господині готують щедру кутю, багатий святковий стіл, а також млинці, пироги і вареники зі сиром, щоб обдаровувати щедрувальників та посівальників.
Окрім того, на Щедрий вечір наші предки водили «Маланку». Залежно від регіону дійство організовували як парубоцькі, так і дівочі гурти. Персонажі дійства були різноманітними: Дід, Коза, Циган, Турки, Козаки, Жиди. Молодь у масках висловлювала добрі побажання, веселила піснями, танцями, гумористичними сценками. Найбільш жартівливого хлопця друзі переодягали в жіночий одяг — він і був Маланкою. А от дівчата з-поміж себе наряджали найвродливішу, Маланку, наче молоду — вінком, стрічками, намистом. Ще одна з юнок перевтілювалася у Василя — одягала шапку, шаровари, жупан.
Помаланкувавши, молодь вранці йшла на роздоріжжя палити «Діда», або «Дідуха», — снопи соломи, що стояли на покуті від Святого вечора до Нового року, потім стрибала через багаття. Це мало очистити від спілкування з нечистою силою.
Наступного дня, 14 січня, українці святкують кілька празників. Перше — свято на честь Василія Великого, архієпископа Кесарії Каппадокійської, що в Малій Азії. Церковні джерела характеризують його як аскета, богослова і вченого, автора кодексу чернечого життя. Також Василія Великого вважали покровителем землеробства, і саме тому цього дня основною обрядовою дією було засівання осель збіжжям. Посівати мають право лише хлопці, пращури вважали, що саме вони приносили до хати щастя. Зерно посівальники брали в рукавицю або торбину. Спочатку йшли до хрещених батьків та інших родичів і близьких.
За церковним календарем 14 січня також відзначають свято Обрізання Господнього. Саме тоді, згідно з церковними джерелами, за єврейським звичаєм відбувся обряд обрізання Ісуса Христа, після якого дитині й дали ім’я, провіщене ще архангелом Гавриїлом у день передання благої вісті Діві Марії, — Ісус.
І нарешті, 14 січня, як уже згадувалося, — перший день Нового року за старим стилем. На Новий рік, як і на Різдво, носили «вечерю», але цього разу не родичам і знайомим, а лише сільській бабі-повитусі.
У цей день люди також визначали погоду й майбутній врожай за народними прикметами. Казали: «Якщо іній рясно вкриває всі дерева, буде врожай на зернові та гарний медозбір». Коли було тепло, то вважали, що літо буде дощовитим.
Підготувала А. ЗИМНЕНКО.
Фото Василя Бурми