Вільне життя

Різдвяні оповідання

Хтось святкує Різдво в маленькому сімейному колі, хтось – із великою родиною. Одні їдуть до родичів у міста, села, а є ті, що залишаються вдома. Та які б ми різні не були, нас об’єднує одне – любов до цього чудового свята.

Це пора, коли можна розслабитися і відкинути зайві думки. Поринути з головою у світ чудес та мрій. У ці дні можна дозволити собі забути про дієти і об’їдатися досхочу смаколиками, які приготувала мама чи бабуся.

Або ж приготувати смачненьке самому. Напевне, у всіх ці дні асоціюються з затишком та спокоєм. Можливо іноді з приємними клопотами. Не метушитися, не бігати по справах, а зупинитись та вдихнути аромат Різдва. А ще можна виділити декілька годин на читання. Вкритись пледом, заварити чай, відкрити книгу та загубитися на її сторінках.

Щоби більше зануритися в атмосферу Різдва, можна прочитати усім відому повість М. Гоголя «Ніч перед Різдвом» чи «Різдвяну пісню в прозі» Ч. Діккенса. Але щороку друкують нові книги багатьох авторів, які також пишуть на тему Різдва. Тому пропоную відкрити для себе дещо нове. А саме – книгу «13 Різдвяних історій», до якої увійшли коротенькі оповіданнячка тринадцяти сучасних українських авторів.

Обкладинка книжки дуже лаконічна. На блакитному фоні — золота ялинка, ангел та сніг. Назва білого кольору. Але видання, стоячи на прилавку книжкового магазину, приваблює читача оцією простотою. Самі ж оповідання такі ж різні, як і їх автори. Вони веселі, прості та сакральні. Тут поєднуються реальне із містичним, смішне із сумним і філософське з сатиричним. Ця книга створена для дорослої аудиторії. Автори пишуть доступно, охоплюючи всі можливі підтеми Різдва – підготовку, власне святкування, любов і ненависть до цього свята та навіть бізнес, який побудували на його основі.

Із тринадцяти історій я для себе виділила п’ять.

  1. Ірена Карпа «Отаке Різдво»

Це могла би бути ще одна добра й душевна історія про зміни в серці людини, її ставлення до свята. Натомість зухвала та ексцентрична Карпа подала нам декілька сторінок іронічного тексту про чоловіка, який не любив Різдво. І цього разу в кінці твору ми не дізнаємось, що він переосмислив своє буття і душа його наповнилась любов’ю. Натомість кінцівка вражає своєю неординарністю і читач аж ніяк не очікує такого завершення.

  1. Андрій Бондар «Перше Різдво на віллі «СОВА»

Четверо людей, а точніше майже шість, переселились напередодні Різдва у дачний будинок на краю лісу, подалі від цивілізації. Чому майже шість? Тому що двоє із них були жінками. Ще й на шостому місяці вагітності. Чим думали ці молоді, люди невідомо. Однак автор вирішив, що історія має бути саме такою. Була зима, і з кожним днем на термометрів показувало, що стає холодніше. Нашим персонажам часто вимикали світло, тож вони по декілька днів були змушені сидіти в темряві. Ще однією особливістю був цілком літній формат подачі води від водної помпи до хати, а труба йшла мало не по землі. І щоранку люди, прокинувшись, бігли до кранів. Перевіряли чи є вода, чи не замерзла вона у трубах. Але одного таки ранку трапилось те, чого усі так сильно боялись. Води не було. Це був якраз ранок перед Святвечором. Як же ж вони вийшли із ситуації?

  1. Оксана Луцишина «Пан Біг чув»

Третє оповідання в моєму міні-топі наповнене українським фольклором, теплом і затишком. Читаючи його, складається враження, що усе відбувається на відстані витягнутої руки. Наче це ти разом із тими бешкетниками ідеш колядувати, боїшся чортів і хочеш врятувати від них бабусю. Це історія про дитячу наївність, безпосередність і щирість. Про те, як безпідставні страхи можуть керувати дитиною, змушуючи робити її безглузді вчинки, які іноді можуть ще й комусь нашкодити, хай навіть трішки.

  1. Лариса Денисенко «Різдво на кінчиках пальців»

А це саме те оповідання, яке закликає любити Різдво. Чоловік, який не був радий святу, попав у химерний світ, де його зустрів олень Рудольф, а на столі стояв живий Оселедець Хутряний, ведучий кулінарного шоу «Пісні та різдвяні страви». Шокований новоприбулець спочатку хотів якнайшвидше втекти з цієї реальності, але потім, як висловився сам чоловік, він «відчув це тепло, наче його усмішка випускала добрих духів назустріч іншим людям».

  1. Дзвінка Матіяш «Різдво брата Заїки»

Ще одна тепла історія про монаха, який у Різдво весь день ходив босий по річці. Він згадував своє дитинство, маму, яка рік відкладала кошти, щоб купити свічку, яку потім ставила у церкві біля ясел. Хоча сім’я була дуже бідною, проте жінка щороку пекла яблука у меді, печиво та інші смаколики, аби потім пригостити нужденних біля церкви. Вважала, що є бідніші люди, які не мають що їсти у це світле свято. Повертаючись назад у монастир, брат Заїка наткнувся на ледь живе кошеня, яке дуже змерзло і взяв його із собою, знаючи, що приносити додому тварин заборонено. Але це його не зупинило, дуже вже шкода стало маленького. Оповідання ненав’язливо вчить і закликає бути  добрими та чесними людьми. Маленький повчальний твір, який змушує замислитися над вчинками, цінностями та пріоритетами. Однозначно ця історія варта уваги, адже вона така проста і водночас показує нам, що насправді важливо у житті.

Ольга ХОМ’ЯК,

студентка факультету філології та журналістики ТНПУ ім. В. Гнатюка.

Фото з вільних джерел

Loading...

Про автора

Всеукраїнська незалежна громадсько-політична газета

46001
м.Тернопіль
вул.Гетьмана Сагайдачного,9,
+38 0352 235 461
Email: webmaster@vilne.org.ua

Підписка на новини