Вільне життя

Людина і держава: від самознищення до відродження

«Коли не Господь будує дім, даремно трудяться будівничі» (Біблія).

Сядь біля вікна і поглянь, як падає сніг. Вийди навесні на галявину й подивися, як на кожній травинці висить крапелька роси і при сонячному світлі ті крапельки, як дорогоцінні діаманти, всі переливаються.

Візьми маленьку квітку, роздивися її красу і задумайся, хто міг би створити таку красу, який вчений чи найрозумніший міг би це зробити. Ніхто! Немає такого розуму, як Божий, котрий сотворив світ і всім керує. Які лікарі могли б урятувати людину, коли б на це не було Божого благословення?

Бог створив людину, не питаючи її, чи хоче вона бути сотвореною, чи ні. І наділив її неоціненними скарбами, дав руки й ноги, зір, слух, розум, красу тощо. За які мільярди можна хоча б один із цих та інших скарбів придбати? Ні за які. А Бог дав їх нам задарма.

Ось народилася людина. Бог вдихнув у неї безсмертну душу. Дав заповіді і волю. Хочеш – виконуй їх, а не хочеш – не виконуй. Людина живе стільки, скільки їй Господь призначить. Хто 20, хто 50, а хтось і 100 літ іде життєвою дорогою. Куди ідеш цих 100 років? Назад, до свого Сотворителя. І залежно від того, як пройдемо цей шлях, буде така нам і вічність. Задумаймося над цим. А ми не задумуємося. Оточили себе багатствами, розкошами, грошима, на які молимося нині. Та все це марнота. Сьогодні вона є, а завтра немає. Господь забере тебе, людино, від цих розкошів і опинишся ти у вічності з порожніми руками. Пригадаймо з Біблії, як багач збирався розширити свої комори, а Бог сказав: «Безумний! Цієї ж ночі душу твою заберуть у тебе, а те, що ти зібрав, кому воно буде?»

Дарма стараються наші мільярдери, забуваючи, що треба поділитися з потребуючими. Собі додають щоразу зарплат захмарних, а людям кинули кілька гривень, як оголену кістку. Виконуйте дві заповіді: люби Бога і свого ближнього, як себе самого – і буде рай на землі. А надбагатим нашим людям покійний блаженніший Любомир радив: ходіть більше на похорони. Я ж, як проста селянка, пораджу більше молитися і просити Бога про все, що треба. Бо Господь знає краще, адже часто просимо те, що нам шкодить.

…Коли Трампа обрали президентом, він перше, що сказав: «Слава Богу!» А наш Порошенко: «Слава Україні!» І депутати, закінчуючи виступи біля трибуни, говорять «Слава Україні!» Якій Україні? Пошматованій, розірваній нашими «братами» і «друзями»?

Бог подарував нам державу без жодного пострілу. А що ви зробили, наші президенти, починаючи від Кравчука і закінчуючи Порошенком? Роздерли на шматочки, загнали у прірву, а тепер не знаєте, що ще робити. Народ повтікав по світах шукати кращої долі. Залишилися старі люди, які колись працювали ледь не цілодобово і піднімали економіку чужої держави. Вони будували заводи, фабрики, відроджували з післявоєнного попелу країну. І коли вже стало більш-менш краще жити, ви, прийшовши до влади, зруйнували все це за 26 років, а народ загнали у глухий кут. Кращі уми виїжджають з України, залишивши на поталу свої сім’ї. Їхні діти, не знаючи, що робити з дармовими грошима, починають купувати наркотики, алкоголь і йдуть шляхом знищення самих себе. Скільки нині маємо розбитих сімей? Скільки є знедолених дітей? Покійний Любомир Гузар писав: «Розпещена дитина раніше чи пізніше почуватиметься нещасною, тому що не завжди зможе отримувати все так легко, як їй це вдавалося в дитинстві».

А тепер подивіться, любі українці, як ви виховуєте дітей? Телевізор, телефон, комп’ютер… Он увечері починає виховання передача «Слідство вели з Леонідом Каневським»: вбивства, згвалтування, розпуста. Оце «виховання» продовжується у пізніші години. Що роблять ЗМІ?! Чого ви вчите?! Де керівництво каналу, який це показує? Фільми ще й демонструють мовою загарбника. Здається, що таке спеціально роблять, аби вчити нашу молодь цієї нечисті.

Покажіть замість цієї передачі виставу «За дев’ятим порогом», де Наталя Ужвій стоїть біля стіни, в яку поляки замурували живцем її сина, і послухайте її монолог. Не знаю, чи витримає слухати його без сліз яка людина.

Де наші фільми? Де корифеї українського театру? Чому їх не видно на екранах? Де наші українські пісні? Якби не Оксана Пекун, то, напевно, ми ніколи й не почули би стільки красивих і милозвучних батьківських композицій.

Задумайтеся, шановні керівники каналів, над цією проблемою. Для нас, простих людей, дико дивитися на цей безлад. Доки він буде?

Володимир Івасюк писав: «Французи, італійці, росіяни і всі інші народи співають своїми мовами, і їх ніхто не називає націоналістами. А ми, українці, вже з самої колиски стаємо націоналістами, якщо матері співають нам українські колискові. Тому нас перевиховують у концтаборах. Українець перестає бути націоналістом аж тоді, коли зневажає свою мову, пісню, свої національні традиції, любить усе, крім свого рідного». І скільки таких людей нині довкола? Найстрашніше, що ми з цим нічого не робимо, завжди чогось боїмося.

Подивіться, на що перетворили Верховну Раду! Це орган, на який повинні дивитися всі українці. Голова парламенту аж захрип, закликаючи депутатів до дисципліни: «Заходьте, будь ласка, будемо голосувати». По кілька разів це повторює. У якій іще країні є таке? Це безлад, якого світ не бачив! От і рвуть нашу країну на шматки з такими «сумлінними» слугами.

У 2019-му будуть вибори. Українці, задумаймося над цим. Оберімо владу, яка любила би свій народ, а не його гроші. Знай, владо, що без Бога не можна нічого зробити.

Тільки він один може допомогти нам створити сильну і квітучу країну. А для цього нам потрібно його перепросити за вчинені беззаконня. Зробити це щиро. І він простить. І допоможе.

Віра ШПОРТАК

с. Ворвулинці Заліщицького району

Фото з вільних джерел

Loading...

Про автора

Всеукраїнська незалежна громадсько-політична газета

46001
м.Тернопіль
вул.Гетьмана Сагайдачного,9,
+38 0352 235 461
Email: webmaster@vilne.org.ua

Підписка на новини