Вільне життя

Про пеньки і стрілки

Уже нинька менше кричат про ті громади, а то на початках так піщали, же страх. По телевізорі про них тілько й мови було: як-то добре, як-от файно. А прийшлосі до діла, то не все те добре стало, що було медом мащене.

Десь гроші не дали, десь когось поскорочували. Во в сусіднім районі аж десіть шкіл початкових закрили. І ніби ті діти вже є, а ходити нема куда — ніц но тре в друге село їздити.

Вже во й до мого села сі добрали. Їдні хочут до міста лізти, другі із сусідним селом сі об’єднувати, треті нікуди не хочут, а четвертим — по барабану, як-то кажут. Голова сільради стенув плечима і мовчит — в него свій інтерес. Депутати троха покричат і мовчат, бо сі не розуміют, що то тре буде дальше робити. А люди тілько то й знают, же в телевізорі політики наляпают. І будь тутка мудрим.

Я си такво думаю — як є в селі господар-голова, то накерує у громаді чи поза нею так, же навіть пеньок сухий у пригоді стане. А як то безтолоч непутяща, то йому хоць сто мільйонів дай, то всьо профітькає.

У мене во своя проблема — з тою спекою щось часник почав сохнути. Я, правда, встиг стрілки поскубати, жеби зробити їдну смакоту, про котру повім нижче. От стрілки ще зелені в холодильнику лежат, а часник чось сохне. Певно, через спеку. Во трошка дощик покропив листочки зверха, ще в бочку щось перепало. То я в понеділок зранку почовгав за дощівкою, жеби трошка підоляти. Може, позеленіє.

Теперка вертаємсі до стрілок. Кілько їздивім на базар, то тілько в двох бабців якось знайшов тоті стрілки. Ніхто їх не продає, бо люди не знают, що з ними робити. Теперка навіть в селі не всі хочут з тим сі бавити. Зато як зробиш, то делікатес такий, же його навіть за границьов не знайдеш вдень зо свічкою.

Не памнятаю, чи давав я вам перепис, що з тими часниковими стрілками можна зробити, то нинька тримайте такого-во рецепта.

Візьміт жмут часникових стрілок, помийте і цілими киньте в киплячу воду на п’ять хвилин. Най сі проварат. Тоди вляйте на пательню кілька лижок олії, а зціджені стрілки підсмажте. Скиньте в миску. Окремо потріт трошка булки, підсмажте на пательні і її. Далі вимішайте стрілки з булкою.

До того добра можна зварити бараболь. Можете їсти саме. Можна з кашою, а можна з хлібом. Я во більше бараболі люблю, то їм із барабольми. Колись, як я тримав корову, то замість олії давав масло. На кухні так пахло, хоць падай. Ну, а ви не падайте, а наминайте.

Смачного!

Ваш пан ЮЗЕК

Ілюстрація Миколи ПИЛИПОВИЧА

Loading...

Про автора

Всеукраїнська незалежна громадсько-політична газета

46001
м.Тернопіль
вул.Гетьмана Сагайдачного,9,
+38 0352 235 461
Email: webmaster@vilne.org.ua

Підписка на новини