Цьогорічні великодні святкування — у помісній Православній церкві України перші після отримання Томосу про автокефалію! — велелюддя в українських храмах (тільки в богослужіннях у ніч на 28 квітня взяло участь понад сім мільйонів українських вірян, що на 2,5 мільйона більше, ніж у 140-мільйонній Росії), піднесений настрій, що панував у наших родинах, дещо приглушили тривогу, викликану результатами президентських виборів. Але навіть у радісні пасхальні дні можна було почути болісне: що буде з Україною після її вибору і чого чекати нашій помісній Православній церкві за нового президента? Саме після перемоги Володимира Зеленського у православних вірян з’явилися побоювання реваншу проросійських сил і навіть зазвучали розмови про нібито можливе скасування Томосу. Наскільки виправдані ці тривоги?

Ось як прокоментував їх напередодні Великодня на UAportal митрополит Переяслав-Хмельницький і Вишневський Православної церкви України Олександр (Драбинко): реванш неможливий апріорі. Є державна система, яка виробляє спільну ідеологічну політику, і її вектор не залежить особливо від настрою керівника держави або його переваг, і в релігійному полі також. А «Томос — це як народження, як отримання паспорта. Це буває один раз. Дали документ — і все». «Томос відняти, скасувати ніхто не може. Є Україна як держава — є Українська церква. Факт «народження» визнають усі церкви. Є проблеми з визнанням. І ті чотири церкви, які збиралися на Кіпрі, сказали: так, ПЦУ є, вирішувати потрібно питання визнання, а не наявності. Вони не оскаржили права Константинополя надавати автокефалію і реальність події дарування ПЦУ автокефалії, і не говорять, що ця автокефалія недійсна. Вони говорять лише про те, що якось це сталося конфліктно… Автокефалія Української православної церкви — доконаний факт. Питання не підлягає обговоренню. Нереально, щоб Константинополь визнав своє діяння недійсним… Інше питання, що ПЦУ поки що не внесена в усі диптихи помісних церков. Але нам поспішати нікуди… За великим рахунком все йде своїм шляхом», — переконаний владика Олександр. І додає: хто б не був президентом, питання помісної церкви в нього буде завжди в пріоритеті.

А процес визнання Православної церкви України дещо затягнувся не тому, що наша автокефалія якась «не така» чи «неправильно» надана, а через шалений спротив РПЦ та її філії в Україні. «Зараз ми добиваємося визнання нашого автокефального статусу, — зазначав, перебуваючи у Львові, митрополит Київський і всієї України Епіфаній. — Але, на жаль, з боку російської держави і РПЦ бачимо тотальний спротив. На рівні держави і на рівні церкви ведуться перемовини з іншими православними церквами. Декого лякають, декого спонукають, на інших певною мірою впливають, бо до цього часу РПЦ мала вплив…»

Хоча крига потрохи скресає. 18 квітня в Нікосії відбулася зустріч предстоятелів чотирьох найдавніших помісних православних церков — архієпископа Кіпрського з патріархами Олександрійським, Антіохійським і Єрусалимським. Серед іншого вони обговорили і проблеми, що виникли в результаті надання автокефалії Православній церкві України. З прийнятого за результатами зустрічі комюніке, зазначає видання Cerkvarium, «можна зробити однозначний висновок: представники Пентархії відмовилися від вимоги до Вселенського Патріарха провести Всеправославний собор з українського питання і сприйняли появу нової церкви та її керівництва як факт, що відбувся. Не було озвучено вимог і щодо визнання УПЦ(МП) як єдиної канонічної структури в Україні та не поставлено питань щодо неканонічності зняття заборон з керівництва УПЦ КП і УАПЦ». Тобто ключові церковні очільники, що представляють найдавніші православні церкви світу, не піддали сумніву право Вселенського Патріарха вирішити церковний конфлікт в Україні та припинити канонічну аномалію.  І це добрий сигнал для Української церкви. Ще один цікавий момент: учасники зустрічі на Кіпрі закликали до єдності передусім Російську православну церкву, котра постановою синоду від 15 жовтня 2018-го оголосила про розрив євхаристійного спілкування з Константинополем.

На початку квітня митрополит Елладської православної церкви Ієрофей Влахос опублікував звернення до синоду своєї церкви в очікуванні її рішення щодо визнання української автокефалії. Суть його зводиться до двох позицій. Перша: діяння Вселенського Патріарха треба прийняти такими, якими вони є. Якщо є бажання обговорити ці діяння, слід дочекатися Вселенського собору і на ньому розбиратись не тільки з тим, як було надано Томос Україні, а й як його отримали інші автокефальні церкви. І друга позиція: дебати на цю тему фактично ставлять під сумнів канонічність всіх інших автокефалій, що виникли після вселенських соборів. Предстоятель Елладської церкви вже запросив Вселенського Патріарха відвідати Афіни, їхня зустріч відбудеться наприкінці травня. Є всі підстави сподіватися, що світове православ’я,  принаймні більшість його церков, урешті-решт домовиться про визнання Православної церкви України. Це справді лише питання часу.

Однозначно, не відступиться від України і не зречеться ухваленого рішення щодо нашої церкви і Вселенський Патріарх. Уже рік (згадаймо: уперше про реальну можливість надання автокефалії Українській православній церкві ми почули у квітні 2018-го) на нього чиниться неабиякий тиск, РПЦ і російська держава збурюють увесь православний світ проти Константинопольської церкви та її предстоятеля, а на Фанарі стійко обороняють автокефалію Православної церкви України. Ось і на Великдень патріарше послання там уперше виголошувалось також українською мовою. Тим часом, скажімо, у Свято-Троїцькому духовному центрі на честь Данила Галицького у Тернополі найзворушливішим моментом пасхального богослужіння було читання Євангелія трьома мовами — українською, старослов’янською та грецькою. Три священики по черзі ними виголошували відомі свідчення євангеліста Івана: «Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово…» А в храмі панувала така благодать, наче людям відкрилося небо… Оте невидиме єднання з усім православним світом, очевидно, уже відбувається.

А тим часом в УПЦ Московського патріархату, принаймні серед одіозних її представників, зміна Президента України породила надію на реванш, прагнення усе, що відбулося за часів ще чинного Президента, відіграти назад. Так нардеп Вадим Новинський обіцяє повернути своїй церкві усі «незаконно відібрані храми», тобто ті, які з переважною більшістю церковних громад перейшли до Православної церкви України. Тим часом окружний адміністративний суд Києва задовольнив прохання УПЦ(МП) і призупинив (а не відмінив, як твердять церковники) її перейменування — до вирішення питання по суті. Справа в тому, що 46 народних депутатів подали позов до Конституційного суду щодо неконституційності відповідного закону про перейменування.

У святкові дні Володимир Зеленський уже зустрічався з предстоятелями православних церков. Цікаве повідомлення в інтерв’ю «Радіо Свобода» ще до зустрічі з новообраним президентом зробив Патріарх Філарет: Зеленський попросив вибачення за жарт, коли Томос назвав «термосом». «Це образливо для церкви — Томос, який має для нас велике значення, називати його «термосом». Але ми вибачаємо новообраному президентові за ці слова і не ображаємося», — примирливо мовив Святійший. А тим часом директор департаменту у справах релігій та національностей Міністерства культури України Андрій Юраш звертає увагу на два принципових моменти зустрічі новообраного президента з очільником Православної церкви України: «По-перше, ця зустріч відбулася за годину після проголошення результатів виборів, тобто де-факто це перша офіційна зустріч майбутнього глави держави, чию перемогу щойно офіційно підтвердили. По-друге, Володимир Зеленський усі свої зустрічі з релігійними лідерами держави почав саме із розмови з блаженнійшим Епіфанієм». «Хіба обидва ці моменти не є яскравим свідченням того, що сподівання усіх московських «пророків» та їхніх українських адептів на повне переформатування української релігійної політики є марними?» — запитує чиновник. Що ж, може, справді мав рацію владика Олександр (Драбинко), коли ще до цієї зустрічі твердив, що «хто б не був Президентом України, питання помісної церкви для нього буде завжди в пріоритеті».

Та як би надалі не розгорталися події для Православної церкви України — сприятливо чи не дуже — маємо зберігати спокій, витримку та з любов’ю плекати і розвивати свою помісну  церкву, наповнювати її єдністю, любов’ю, миром, світлом Христової віри, бо правда на нашому боці. Автокефалію ми вимріяли, вистраждали, вимолили в Господа і маємо її захистити як від загребущих сусідів, так і від їхніх агресивних адептів в Україні. А із співвітчизниками-мирянами поки що УПЦ Московського патріархату, дасть Бог, знайдемо і спільну мову, і спільний шлях, бо що може бути прекраснішим як своя помісна церква, рівна серед рівних у світовому православ’ї.

Галина САДОВСЬКА.

Фото з вільних джерел