Відповідно до першого абзацу статті 15 Закону України «Про страхування» зі змінами та доповненнями страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.

У третьому абзаці згаданої статті 15 Закону визначено, що страхові брокери — юридичні або фізичні особи, які зареєстровані в установленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу в страхуванні як страхувальник.

Також сьомим абзацом згаданої статті 15 передбачено, що страхові агенти — фізичні або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов’язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють у його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.

Порядок провадження діяльності страховими посередниками, в тому числі страховими агентами, затверджено постановою Кабінету міністрів України «Про порядок провадження діяльності страховими посередниками» із змінами та доповненнями, згідно з якою агентська діяльність — діяльність суб’єктів підприємницької діяльності, уповноважених діяти від імені та на підставі доручення одного або більше страховиків щодо рекламування, консультування, пропонування страхувальникам страхових послуг та проведення роботи, пов’язаної з укладенням та виконанням договорів страхування (підготовка й укладення договорів страхування, виконання робіт з обслуговування договорів), у тому числі оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхових сум або страхового відшкодування, а також здійснення цих виплат.

Причому страховими посередниками (страховими агентами і страховими брокерами) є суб’єкти підприємницької діяльності.

Порядок застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності регулюється першою главою розділу XIV Податкового кодексу України. Відповідно до підпункту 1 пункту 291.4 його статті 291 до платників єдиного податку, які відносяться до першої групи, належать фізичні особи — підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів із торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність із надання побутових послуг населенню та обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень.

До платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, згідно з підпунктом 2 пункту 291.4 статті 291 Кодексу, належать фізичні особи — підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

— не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними в трудових відносинах, одночасно не перевищує десять осіб;

— обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

До платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать фізичні особи — підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними в трудових відносинах, не обмежена та в яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень (підпункт 3 пункту 291.4 статті 291 Кодексу).

Причому умови, відповідно до яких суб’єкт господарювання не може бути платником єдиного податку, зазначені у пункті 291.5 статті 291 Кодексу. Зокрема, відповідно до підпункту 291.5.4, для платників єдиного податку першої-третьої груп заборонено здійснення діяльності страхових (перестрахових) брокерів і страхових компаній.

Також шостим пунктом 6 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 установлено, що не можуть бути платниками єдиного податку першої-третьої груп суб’єкти господарювання (юридичні і фізичні особи — підприємці), які здійснюють діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яку ведуть страхові агенти, визначені згаданим на початку інформації Законом.

Тобто здійснювати діяльність страхових агентів мають право фізичні особи — підприємці, які є платники єдиного податку на третій групі. За умови дотримання ними вимог застосування спрощеної системи оподаткування, передбачених Податковим кодексом України.

Фото сектору комунікацій ГУ ДФС у Тернопільській області