Як знайти себе?

Як знайти себе?

Днями у тернопільській галереї «Бункермуз» відкрилася виставка київських мисткинь Євгенії Антонової, Ольги Антонової та Альони Шибунової «Форма відчуттів».

Проєкт ставить перед глядачем запитання: «Як віднайти власне «Я» в сучасній множинності ідей, ідентичностей, ідеологій?» Мисткині не мають універсальної відповіді, проте пропонують подивитись на три шляхи до себе справжнього/ї.

Про виставку, співпрацю й синергію я поговорила із Євгенією Антоновою. Співрозмовниця народилась в Києві, де живе та працює. Закінчила столичні національні університети — торгово-економічний і технологій та дизайну. Академічний малюнок і живопис опановувала в майстерні М. Шаповаленка та В. Лубенського. Після закінчення Школи сучасного мистецтва була учасницею артгрупи Light, де наставником був Мирослав Вайда.

У творах Євгенія Антонова використовує особистий досвід. Її проєкт для виставки «Форма відчуттів» — живопис на склі — це спроба повернення до глибинного начала. Мисткиня розмірковує на тему кольору та простору. Одне з питань, яке вона досліджує — що буде, коли позбавитись візуального шуму та перетворити всі зображення у форму абстрактної плями.

Як виникла ідея створити виставку, де ви троє були би співавторками?

— Досить тривалий час ми працювали в одній майстерні, де, окрім роботи, розмовляли про мистецтво, зустрічались з іншими митцями, раділи успіхам, підтримували одна одну. З часом ми помітили, що наші роботи співзвучні, ми експериментували, створюючи спільні експозиції. Тобто ідея створити спільний проєкт виникла досить органічно, сама по собі, як результат нашої роботи.

Для глядачів це нагода розглянути тему у різну «оптику». А чим для вас цікавий досвід спільної роботи?

— Ми також дивимося на тему під іншим кутом — ширше, ніж дивилися б окремо. Коли занурюєшся у власну працю та власні рефлексії на певну тему, то іноді концентруєшся на чомусь одному, тому буває складно рухатися далі. А коли розумієш, що твої колеги працюють з тією ж або схожою тематикою, то можна спробувати побачити світ їхніми очима, відчути інші матеріали або форми. Взагалі робота митця часто є досить самотньою. Тому приємно працювати з іншими та обмінюватися думками й поглядами на мистецтво.

Як створювались проєкти?

— Кожна з нас починає створювати свій проєкт інтуїтивно, рефлексуючи на власний досвід. А вже потім, під час роботи, з’являються відповіді на запитання чому такий матеріал і форма, після вибудовується концепція. Так вийшло із «Формою відчуттів» — спершу роботи об’єднались в спільну експозицію. А оскільки ми працюємо зі схожими темами, тому не було конфлікту між візуальною частиною та ідеєю.

Очевидно, твори кожної із вас мають різний вигляд, коли експоновані самі, й коли опиняються в оточенні робіт інших. Розкажіть, як на вашу думку, впливає на них це сусідство?

— Наші роботи є досить контрастними за кольором і формою, а контраст, як відомо, одне з найсильніших засобів художньої мови. І це допомагає розкрити ідею глибше, а роботи в експозиції отримують нову виразність та доповнюють одна одну.

Запитувала Катерина СМУК,
студентка факультету філології та журналістики ТНПУ ім. В. Гнатюка.

Фото з вільних джерел