«Сміття немає, читаймо «Домашню» за чашкою смачного чаю», — Зоряна Мурашка

«Сміття немає, читаймо «Домашню» за чашкою смачного чаю», — Зоряна Мурашка

Зірка телеекрану — мрія Зоряни Мурашки змалку. Та як її осягнути, дівчина навіть не здогадувалася. У шкільні роки професію журналістки не приміряла, та все ж після закінчення одинадцятого класу вступила на журфак. Маленькими кроками можна було б і до телебачення дійти, але Зоряну зацікавила газетна журналістика. Чотири роки тому вперше прийшла в редакцію «Вільного життя плюс», тут і залишилася штатною кореспонденткою. А останніх півтора року Зоряна Мурашка — редакторка «Домашньої газети». До її порад у виданні прислухаються двадцять тисяч читачів з усієї Тернопільщини. Тепер Зоряна хоче, аби мами, тати, бабусі й дідусі залучали до читання «Домашньої» і своїх дітей та онуків. Аби ми разом приміряли європейські тренди — читали газету за чашкою смачного чаю будь-де і не залежно чи тобі 20 чи 100.

Яке твоє перше знайомство з «Домашньою газетою»? Чи відчувала страх перед відповідальною посадою редакторки?

— З «Домашньою» я знайомилася потрохи ще задовго, як мені її передали. А перейняла газету півтора року тому від її натхненниці Віри Касіян. Саме вона зібрала аудиторію, розробила більшість рубрик, визначила напрям цього видання. Бравшись за «Домашню», відчувала велику відповідальність: її читають тисячі, а це значить — вона потрібна багатьом і будь-яка помилка недопустима. Попри досвід у наповненні, уявити не могла, яка колосальна праця ховається за вісьмома сторінками такої маленької гарної газетки. Зібрати матеріали для однієї сторінки, які б відповідали запитам читачів, нелегко. Найбільше хвилювань було перед випуском першого номера. Але мені це вдалося, мій перший, за рахунком «вісімнадцятий», вийшов у світ в травні 2018 року. Я отримала схвальні відгуки і від керівництва, і від читачів — це змотивувало працювати далі.

Яка «місія» «Домашньої газети»?

— З нашою газетою читачі можуть «радитися». Кожен знайде щось корисне для себе. Хтось захоплюється рослинництвом і вирощуванням різноманітних культур, комусь до вподоби свійські тварини — ми розказуємо, як за ними доглядати та як вигодовувати. Комусь цікава кулінарія, а хтось любить пізнавати себе й рідних у рубриці «Психологія», інші пробують на собі «жіночі секрети» і часто діляться з нами своїми результатами. Не залишаються осторонь і чоловіки, — для них рубрика «Чоловічі пристрасті», а тут уже риболовля, спорт… Для тих хто надає перевагу лише розвагам — розгортайте газету з кінця. На останній сторінці — веселі анекдоти й кросворд.

Хто з тобою творить «Домашню»?

— За кожен випуск і його наповнення відповідаю я. Часто окремими матеріалами діляться журналісти редакції «Вільне життя». Тепер наша команда поповнилася, у нас — журналістка Наталя, яка бере інтерв’ю в мене (сміється: «я в ролі інтерв’юерки вперше»). У нас багато ідей і планів, та найголовніше — в нас спільна мета: «ми хочемо, аби люди зранку за чашкою смачного чаю чи пахнющої кави гортали шпальти нашої «Домашньої», черпали щось нове й корисне і практикували це. Нині в інформаційному світі безліч «сміття», щодня щось трапляється негативне, та ми на це не вплинемо, ми не змінимо те, що від нас не залежить. Тому пропонуємо нашим читачам разом із нами творити якісне видання з корисною для кожного інформацією, змінювати себе й ділитися з іншими своїм успіхом. Впевнена, нам це вдасться.

Що надихає щоразу братися за роботу над новим номером «Домашньої газети»?

— Насправді, день перед відправленням газети в друкарню — маленький хаос. Ти хвилюєшся за незавершену якусь роботу, за перевірку, і врешті-решт чи зрозуміє читач думку, яку хотіла донести. Інколи трапляється одна й та сама тема, але намагаюся розкрити її під іншим кутом. Завжди хочу розказати про важливі новини, події, свята, тому буває таке, що в середу газета готова, а я ще гортаю календарик,  чи бува щось не упустила. Ідеї, які не вмістились на шпальти, є завжди, тому завершений номер плавно продовжує роботу над наступним. А надихають дзвінки та листи читачів, вони зізнаються, що вчитуються в кожне слово «Домашньої газети», бо вона їхня помічниця. Ці слова мотивують, я знаю, — моя праця корисна. Любов читачів до нас — повертається до них у кожному номері та в кожному слові. Найбільше тішуся, спостерігаючи за тим, як у газетних кіосках люди купують мою «Домашню».

Що найважче дається при підготовці номера?

— Найважче шукати нові теми, які б зацікавили читача. Важливо рік у рік не повторюватися, хоч багато тем уже порушувалося, однак намагаюся їх розкрити по-іншому.

Яка у вас аудиторія, хто ці 20 тисяч, які щотижня купують «Домашню газету»?

— Справді, нашу «Домашню» може купити будь-хто, теперішня її ціна — всього дві гривні п’ятдесят копійок. Передплачують її і малозабезпечені, і люди з вищим достатком. Аудиторія — середнього і старшого віку, я б сказала від 25 і до 100 років. Вони мають різну освіту, професію, вподобання. Ціную їх за зворотний зв’язок. От нещодавно до нас телефонувала читачка, аби опублікували її народні рецепти. Вона їх використовує для профілактики різноманітних захворювань, активно практикує, бо, каже, нині нереально витрачати кошти на дорогі ліки. Буває, дзвонять просто сказати «Дякую!» — і це класно! Я їм вдячна за те, що вони є, що люблять нас, чекають кожного випуску, користуються порадами і не шкодують грошей на передплату.

Як дивишся на те, що ти така молода, а пишеш для старших за себе?

— Зізнаюся, неодноразово відчиняють мої двері читачі й перепитують, чи я справді редакторка «Домашньої газети». Кажу: «Так!, а вони не вірять. Напевно, вони уявляють старшу, досвідчену журналістку, яка збирає всі матеріали і їх публікує. Але я їх не розчарувала, я зрозуміла запити старших, бо знаю, що цікавить мою маму, бабусю, дідусів… Про це й пишу. Моя перевага — мій вік, я швидко можу знайти потрібну інформацію, знаю, до кого «постукати» і як правильно усе використати  й подати.

Тобі постійно потрібно «давати поради», чи діє ця професійна звичка вдома під час бесіди з рідними?

— Газета багато в чому вплинула на мій розвиток. Раніше я не цікавилася стількома темами, як зараз. Тому, справді, тепер мене частіше запитують рідні: «Зоряно, а як можна використати зернятко авокадо?» або ж «У чому найкраще зберігати сушену шипшину?» А якщо не питають, то я сама розказую те, що мене вразило й що запам’яталося.

Твої друзі читають «Домашню»?

— (…сміється: «Складне питання»). На жаль, друковані видання сьогодні не настільки популярні серед молоді, як цього хотілося б. Насправді, найближчі, а їх не так багато, читають. Але щоб усі друзі, знайомі, — навряд. Та я дуже хочу, щоб молодь мала за звичку хоча б переглянути газету, в ній, я впевнена, точно знайдеться щось «до душі». До речі, в наступних випусках, за спільними ідеями команди, ми більше даватимемо цікавих тем для молодшої аудиторії, але не зраджуватимемо й наших постійних читачів. Тому, всі мами, тати, бабусі й дідусі, пропонуйте «Домашню» своїм дітям і внукам. Разом зробимо її трендом.

Якою бачиш газету через рік?

— Передусім хочемо, аби нас читало більше, аби своїми ідеями ділилася з нами молодь. Тому вже скоро наша «Домашня» з’явиться у популярних соцмережах Facebook та Instagram. Аби не позичати в мами чи бабусі газету, окремі матеріали коротко й стисло викладатимемо там, ну й, звісно, разом використовуватимемо усі можливості соцмереж: зможемо стежити за тим, як твориться газета, хто над нею працює, надсилатимемо відгуки й світлини з «Домашньою». Своя, стала аудиторія може не хвилюватися, ми залишатимемо усі теми, але для їх розкриття все більше залучатимемо галузевих експертів. Також будемо раді перевіреним порадам жителів Тернопільщини. Цікавинка кожного випуску — наші читачі, тому вже в цьому номері на одній зі сторінок ви впізнаєте своїх рідних, друзів чи знайомих.

Наталя БОРСУКОВА.

На фото авторки: редакторка «Домашньої газети» Зоряна МУРАШКА.