Тернопільський КХП відновлює роботу

а Тернопільському комбінаті хлібопродуктів нині кипить робота. За останні місяці, відколи на підприємстві змінилося керівництво, тут взялися за повну реконс­трукцію: відновлюють усі покрівлі — елеватора, млина, складів. Ремонтують і при­міщення адмінбудівлі, щоб співробітники працювали у чистих, охайних і теплих умовах. Комбінат також готується до нового сезону врожаю, тож оновлює матеріально-технічну базу…

…А ще недавно підприємство занепадало і не працювало на повну потужність, каже заступник директора філії АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Тернопільський КХП» Ярослав Котис. Він розповів, з якими проблемами довелося зіткнутися і як їх тепер розв’язують.

«Комбінат мав вигляд, як після війни, адже час своє зробив. За 30 років у розвиток підприємства майже нічого не вкладали. Тож у примі­щеннях відвалюється плитка, а дорожнє покриття на території зруйно­ване. Нині завдяки порозумінню із керівництвом філії ми отримали майже п’ять мільйонів гривень і маємо можливість перекрити дах, від­ремонтувати підлогу на складах, а також модернізувати обладнання. Зокрема нам виділили 500 тисяч гривень на придбання автоматичної системи зволоження зерна та два мільйони гривень — на закупівлю комп’ютеризованої системи управління млином», — повідомив Ярос­лав Котис.

Колись Тернопільський КХП був найбільшим державним підприємс­твом в області, проте з різних причин замість того, щоб розвиватися і приносити прибутки, комбінат втрачав колишню славу і занепадав. Ва­силь Деревляний очолив його на початку 2021 року. Каже: був здиво­ваний, до якого стану довели таке потужне підприємство.

«Загальна територія комбінату нараховує понад шість гектарів, і я вважаю неправильним, коли на такий гігант приходить керівництво і просто байдуже спостерігає за тим, як він розвалюється. Ми отримали занедбану спадщину, проте нині помаленьку все відновлюємо, — під­креслив директор філії АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Тернопільський КХП». — Так, дехто може скептично поста­витися до того, що люди з політики займаються підприємницькими справами. Проте я вдячний колективу, який залишився, оцінив уже зроблену роботу та побачив, що ми можемо бути хорошими господар­никами. А також за те, що допомагає нині відновлювати єдине в облас­ті державне підприємство. Вважаю, що лише спільними зусиллями можна вивести цей гігант з руїн».

Нині на підприємстві трудяться 116 осіб, середній вік працівників — 55—65 років. Керівництво каже, що це тільки на користь комбінату.

«Це, однозначно, досвід. Це ще «стара школа», люди підготовлені. Тож на всіх дільницях — млина, елеватора тощо — працюють справжні спеціалісти і хороші фахівці, які виготовляють продукцію, що відпові­дає всім стандартам», — підкреслив заступник директора філії Ярослав Котис.

Якість —передусім

Українець має споживати чистий продукт. У цьому переконаний Ва­силь Деревляний, а тому поставив перед колективом комбінату завдан­ня працювати тільки з доброякісним зерном.

«За та­кий ко­рот­кий пе­рі­од на­ша прин­ци­по­ва по­зи­ція що­до при­йо­му зер­на, яке від­по­ві­дає всім ви­мо­гам, та по­ме­лу якіс­но­го бо­рош­на спра­цю­ва­ла. Сьо­год­ні ми по­чи­на­є­мо ви­хо­ди­ти на ри­нок Ук­ра­ї­ни. Ма­є­мо до­мов­ле­нос­ті та під­пи­са­ні до­го­во­ри про пос­тав­ку про­дук­ції в ін­ші ре­гі­о­ни кра­ї­ни, — роз­по­вів ди­рек­тор під­при­ємс­тва і до­дав:

— Як по­ка­за­ли ре­зуль­та­ти дос­лід­жен­ня на­шої ла­бо­ра­то­рії, є ба­га­то зер­на, за­ра­же­но­го саж­кою чи ура­же­но­го фу­за­рі­о­зом, тож та­ку пше­ни­цю ми не прий­ма­є­мо, бо ро­зу­мі­є­мо, що цю про­дук­цію бу­де спо­жи­ва­ти ук­ра­ї­нець, а для йо­го здо­ров’я це не ко­рис­но».

Якість зер­на пе­ре­ві­ряє ви­роб­ни­чо-тех­но­ло­гіч­на ла­бо­ра­то­рія. Її на­чаль­ни­ця Те­тя­на Слі­пень­ка пра­цює на ком­бі­на­ті вже по­над 30 ро­ків.

«Ра­ні­ше на­ше під­при­ємс­тво пра­цю­ва­ло над тим, щоб на­рос­ти­ти тем­пи ви­роб­ниц­тва, збіль­ши­ти об­ся­ги зер­на. Про­те чо­мусь за ос­тан­ні ро­ки змен­ши­ли­ся об­ся­ги за­ку­пів­лі та ре­а­лі­за­ції про­дук­ції. Ко­ли до уп­рав­лін­ня прий­шов Ва­силь Ти­мо­фі­йо­вич, то він от­ри­мав під­при­ємс­тво в тех­ніч­но нед­ба­ло­му ста­ні. Кош­ти на мо­дер­ні­за­цію не ви­ді­ля­ли, тож ми пра­цю­ва­ли до­ти, по­ки, як­що так мож­на ска­за­ти, не до­ве­ло­ся пос­та­ви­ти крап­ку. Те­пер же роз­по­ча­ли ре­мон­тні ро­бо­ти, онов­лю­є­мо ма­те­рі­аль­но-тех­ніч­ну ба­зу», — по­ді­ли­ла­ся Те­тя­на Слі­пень­ка.

Во­на роз­по­ві­ла, що тех­но­ло­гіч­на ла­бо­ра­то­рія про­во­дить від­бір проб зер­на, згід­но із ГОС­Та­ми, а вип­ро­бу­валь­на ла­бо­ра­то­рія здій­снює ана­лі­зи зер­на на від­по­від­ність кла­су, згід­но із ДСТУ.

«За ос­тан­ній час ба­га­то зер­на, яке не від­по­ві­да­ло не­об­хід­ним ви­мо­гам, ми прос­то не прий­ма­ли, бо ма­є­мо ви­пус­ти­ти якіс­ну про­дук­цію: ко­ли пе­ре­роб­ля­є­мо пше­ни­цю на бо­рош­но, то во­но по­вин­не від­по­ві­да­ти всім нор­мам і ма­ти хлі­бо­пе­карсь­кі влас­ти­вос­ті, щоб спо­жи­вач от­ри­мав ви­со­ко­я­кіс­ний то­вар, — по­яс­ни­ла на­чаль­ни­ця ла­бо­ра­то­рії. — Від­зна­чу, що ма­є­мо ба­га­то при­ват­них кон­ку­рен­тів, про­те наш прі­о­ри­тет і на­ша пе­ре­ва­га в то­му, що ми, на від­мі­ну від ін­ших, ви­пус­ка­є­мо бо­рош­но без саж­ки та фу­за­рі­о­зу».

У ре­зуль­та­тах дос­лід­жень ла­бо­ра­то­рії Те­тя­на Слі­пень­ка впев­не­на.

«Во­ни дос­то­вір­ні, пе­ре­ду­сім, че­рез те, що в нас пра­цює ква­лі­фі­ко­ва­ний пер­со­нал із 30—35-річ­ним дос­ві­дом ро­бо­ти. Ок­рім то­го, на­ше об­лад­нан­ня пе­ред по­чат­ком збо­ру но­во­го вро­жаю і мар­ке­тин­го­во­го ро­ку про­хо­дить по­вір­ку, ко­ли ек­спер­ти пе­ре­ві­ря­ють тех­ні­ку на пра­виль­ність ви­мі­рю­ван­ня», — до­да­ла на­чаль­ни­ця ла­бо­ра­то­рії.

«У якос­ті бо­рош­на на­ші спо­жи­ва­чі мо­жуть не сум­ні­ва­ти­ся, — до­пов­нює Ва­силь Де­рев­ля­ний. — Йо­го пе­ре­ві­ри­ли на­ші пра­ців­ни­ки та їх­ні ро­ди­чі. Нап­рик­лад, ма­ма на­шо­го во­дія, якій уже 75 ро­ків, ко­ли спро­бу­ва­ла впер­ше спек­ти щось із му­ки, ви­го­тов­ле­ної на на­шо­му ком­бі­на­ті, бу­ла зди­во­ва­на і го­во­ри­ла, що з та­ким доб­рим бо­рош­ном за все жит­тя не пра­цю­ва­ла».

По­туж­не
ви­роб­ниц­тво

Ни­ні на під­при­ємс­тві за­го­тов­лю­ють пше­нич­не зер­но, ме­лють бо­рош­но пер­шо­го і ви­що­го ґа­тун­ків, ви­сів­ки. Ком­бі­нат ос­на­ще­ний су­час­ним тех­но­ло­гіч­ним мли­ном — ана­ло­гом об­лад­нан­ня швей­царсь­кої фір­ми «Бюл­лер», що є сві­то­вим лі­де­ром бо­рош­но­мель­но­го ви­роб­ниц­тва. По­діб­них мли­нів в Ук­ра­ї­ні є ще два, а в об­лас­ті тех­ні­ки та­кої по­туж­нос­ті не­має. Млин скла­да­єть­ся із двох ви­роб­ни­чих лі­ній, які мо­жуть ви­го­тов­ля­ти по 170 тонн про­дук­ції на до­бу.

У пла­нах під­при­ємс­тва — за­пус­ти­ти фа­су­валь­ну лі­нію на 3 кг, щоб на міс­це­вих рин­ках з’яви­ло­ся тер­но­піль­ське бо­рош­но і йо­го мог­ла прид­ба­ти кож­на гос­по­ди­ня. Ок­рім то­го, ком­бі­нат пла­нує що­мі­ся­ця пе­ре­роб­ля­ти близь­ко 4 ти­сяч тонн зер­на на му­ку.

«І як­що хтось ка­же, що на дер­жав­но­му під­при­ємс­тві не мож­на щось зро­би­ти, то, знай­те, це не прав­да. Я вва­жаю, що мож­на, як­що хо­ті­ти, — ка­же Ва­силь Де­рев­ля­ний. — Пе­ре­ко­на­ний, що зав­дя­ки якіс­ній про­дук­ції по­зи­тив­ний ре­зуль­тат від ро­бо­ти ком­бі­на­ту ма­ти­муть і лю­ди, і дер­жа­ва. Тим па­че, що на­ша об­ласть — аг­рар­на, ми мо­же­мо за­ку­по­ву­ва­ти зер­но у сво­їх фер­ме­рів, у тих, хто ви­ро­щує доб­ру пше­ни­цю. Ми уже ве­де­мо пе­ре­го­во­ри з ни­ми. На­ше під­при­ємс­тво про­по­нує та­кож доб­рі ці­ни і, пов­то­рю­ся, ста­вить за ме­ту пра­цю­ва­ти тіль­ки з доб­ро­я­кіс­ним то­ва­ром».

Світ­ла­на ВЕ­ЛИЧ­КО.