Аби придбати авто на передову, тернопільський підприємець Тарас Демкура продає колекцію автівок зі свого «Ретро-музею ексклюзивних авто». Вона налічує 35 автомобілів та мотоциклів. Більшість із них була випущена до Другої світової війни.

Від мрії — до ретро-клубу

Мрія колекціонування ретро-авто у тернополянина народилася у 1996-му. Приблизно 20 років тому Тарас Демкура придбав перші автомобілі. З цього і зародився ретро-клуб. 

«В далеких 90-х, коли я торгував дорогими авто з Європи, в Парижі вперше потрапив на фестиваль ретро-автомобілів і був зачарований та вражений їхньою елегантністю. Саме тоді подумав, що було б чудово створити такий музей на Тернопільщині, щоб розвивати тут туризм, проводити фестивалі, щоб наші діти бачили такі раритети, знали історію», — розповідає колекціонер.

«Ретро-музей ексклюзивних авто» тернопільський підприємець відкрив у 2016 році. Кортеж брав участь в автопробігах та виставках. Автівки використовували для фотосесій та урочистостей.

«Вишукували ці авто по різних містах, селах, гаражах, базах даних ДАІ, — розповідає чоловік. — Візитівка нашої колекції — автомобіль «Maybach»-кабріолет 1937 року випуску із резиденції Гітлера. Один із місцевих жителів при відступі фашистів загнав це авто собі в гараж. Після смерті дідуся онуки хотіли здати машину на брухт. На щастя, не встигли. Таких авто у Європі всього штук шість».

Найстаріша машина, яка є у колекції, це — «Opel Admiral» 1936 року випуску. Приблизно на такому авто їздив Штірліц.

«Зберігається у нашому ретро-клубі всім відома «Volga» з оленем на капоті. Наступна гордість колекції — вантажний автомобіль часів Другої світової війни — Урал-ЗІС. Такі авто возили снаряди та зброю, — ділиться Тарас Демкура. — А ще є «Vanderer» 1936 року випуску, «Mercedes Benc» 1937-го, «Lincoln», «Москвичі-412». Ну і звичайно, у колекції ретро-авто зберігається український раритет — горбатий «Запорожець» синьо-жовтого кольору, з якого зробили кабріолет. У цьому авто кермо розташоване ззаду, а пасажирське місце спереду. Це — єдиний екземпляр у світі, більше ніде такого немає».

Продати автомобілі та допомогти ЗСУ

Практично всі раритетні авто — повністю відреставровані та на ходу, з кожним пов’язана якась історія. Тож, зізнається Тарас Демкура, рішення продати свою колекцію було для нього непростим, але важливим.

«Кожне авто — як маленька дитина, яку ти виховав і зростив. Кожну машину ми знаходили, розбирали до гвинтика, повністю реставровували, — ділиться чоловік. — Але в країні йде війна, тому треба було прийняти важливе рішення. Бо коли наші хлопці і дівчата захищають нас від ворога на передовій, а куплена для них машина — це врятоване життя, що набагато дорожче, ніж твої спогади, фестивалі чи твої автомобілі. Я впевнений, що кошти, виручені з продажу, можуть попрацювати з більшою користю заради нашої Перемоги і відбудови України. Допомога для військових — це краще, ніж раритетні машини стоятимуть у гаражі».

До слова, історія з авто для захисників почалася ще у 2014 році, коли росія вперше напала на Україну. Тоді Тарас Демкура подарував зі своєї колекції пікап Волгу для ЗСУ. Авто відвоювало на передовій на Херсонському напрямку.

«Наразі після оголошення мною інформації про продаж ретро-авто ми продали вже три машини із колекції в рамках проєкту «Тисяча авто Свободи». Проєкт ініціювали голова Львівської ОВА Максим Козицький та мій одноклубник Ігор Дулін. До речі, завдяки одному з проданих мною автомобілів було куплено тисячний «автомобіль свободи». Він уже на передовій, тепер увійде в історію, — ділиться Тарас Демкура. — Авто із мого ретро-клубу придбали українські колекціонери, адже однією із умов продажу було те, щоб машини залишилися в Україні. За кошти, одержані від продажу, уже купили п’ять автомобілів на передову.  Ще одне авто — ЗІС — я подарував фонду «Superhumans» у Львові, що опікується захисниками, які втратили під час війни кінцівки. Машину буде виставлено на аукціон і за виручені кошти придбають сучасні протези».

Тарас Демкура також опікується внутрішньо переміщеними особами. Тож частину коштів, отриманих від продажу ретро-автівок, спрямує на модульне житло для переселенців.

«На третій день повномасштабного вторгнення ми облаштували два притулки з усіма зручностями у Тернополі для ВПО. Наша команда працювала цілодобово, приймаючи людей з гарячих точок. Однак місць для поселення не вистачало, тож рік тому вирішив створити «Budmall Center» — майданчик з продажу будинків, — ділиться підприємець. — Наразі ми з командою займаємось будівництвом модельних каркасних будинків для тимчасово переміщених осіб. Є будинки, які подарували. Ми створили фонд «Будинок української родини» для донатів. Перший будиночок передали сім’ї з Ірпеня: їхнє житло було повністю зруйноване».

Після війни Тарас Демкура планує відновити колекціонування ретро-автомобілів і обов’язково провести «Тур Перемоги».

Світлана ШЕВЧУК.

Фото з особистого архіву Тараса ДЕМКУРИ.