Минулого понеділка, 20 листопада, у завершальному матчі відбіркового турніру чемпіонату Європи з футболу 2024 року збірна України на своєму полі в німецькому Леверкузені приймала збірну Італії. Сказати, що цей поєдинок був надзвичайно важливим для обох конкурентів, означає нічого не сказати.

Адже не так уже й часто буває, що саме на останній тур у квартеті С припало пряме протистояння, яке вирішувало, хто вслід за родоначальниками «гри мільйонів» із збірної Англії напряму потрапить на Євро-2024. А кому ще доведеться докласти зусиль, аби пробитися до нього через сито плей-оф. Утім, чинні чемпіони континенту все ж мали певну перевагу. Адже їх влаштовувала нічия. Тоді як підопічних Сергія Реброва — тільки перемога.

Не можна також не згадати і про те, що обидва конкуренти за місце під сонцем доволі нервово провели цю відбіркову кампанію. Достатньо, погодьтеся, лишень того, що ці дві збірні, так би мовити, без варіантів віддали пальму першості англійцям. Промовистою, без сумніву, була і та обставина, що цю відбіркову сесію і збірна Італії, і збірна України завершували з новими головними тренерами — згаданим уже Сергієм Ребровим і Лучано Спалетті.

Тож чимало футбольних уболівальників очікували від очної зустрічі своєрідних гойдалок із непередбачуваним підсумком. Особливо враховуючи набуте останнім часом невміння обох національних збірних успішно сперечатися саме на стадіях плей-оф.

Прихильники «Скуадри Адзурри» у зв’язку із цим, скажімо, згадували два підряд невиходи на чемпіонат світу, вели мову про моральний обов’язок тих, хто має докласти максимум зусиль, аби захистити титул чемпіонів Старого континенту. А в Україні, звісно ж, відчували відповідальність за рідну Вітчизну, яка ось уже більше півтора року потерпає від російських агресорів, прагнули, чим могли, потішити співгромадян.

Тож і не дивно, що звітна зустріч видалася такою надзвичайно напруженою. Попри те, що наставник італійців передбачав активність суперників у нападі, Сергій Ребров у дебюті від своїх планів не відмовився. Його підопічні передусім зосередилися на захисті своїх воріт, маючи намір позбавити конкурентів їхніх головних козирів — простору і швидкості.

А про дії в нападі насамперед мали подбати ті, від кого це вимагалося за ігровим амплуа. Мова про Віктора Циганкова, який, на щастя, вчасно відновився після травми, і Георгія Судакова. Останній, щоправда, завдав занадто слабкого удару, а з «пострілом» Віктора впорався Джанлуїджі Доннарумма.

Увесь час змушений був не втрачати пильності і наш співвітчизник Анатолій Трубін, якому нині довірили пост «номер один» у португальській «Бенфіці». Голкіпер покладені на нього сподівання повністю виправдав. Біда хіба лишень у тому, що не від нього залежить успішна гра партнерів по команді в нападі.

Хоча, звісно ж, автор цих рядків не мав наміру кидати докір на адресу когось з інших наших співвітчизників. Усі старалися настільки, наскільки їм дозволяє майстерність. І під завісу гри таки виник момент, коли все могло обернутися саме на користь збірної України, а не завершитися нульовою нічиєю.

На небезпечну позицію в чужому штрафному майданчику проривався Михайло Мудрик. Його опонент Крістанте, намагаючись цьому перешкодити, швидше, влучив у ногу нападника. Однак Михайло падати почав заздалегідь, що, мабуть, і ввело в оману бригаду арбітрів. Гра навіть не зупинилася на перегляд відео, оскільки м’яч одразу межі поля не залишив. А якби повтор все ж уважно переглянули? Та ще президент УЄФА Александер Чеферін не дозволяв би собі перед зустріччю висловів про те, що Італія має вийти на Євро…

Якби там не було, але у фінальному турнірі чемпіонату Європи 2024 року братимуть участь Англія та Італія. А збірній України, аби до них приєднатися, доведеться ще в березні наступного року постаратися подолати стадію плей-оф. І пам’ятати, звісно, про те, що гра забувається, а результат залишається.

Жеребкування стадії плей-оф, до речі, відбулося у швейцарському Ньоні у четвер, 23 листопада. Україна потрапила до тих збірних, які далі спробують досягнути бажаної мети з допомогою шляху В. І в півфіналі їй доведеться з’ясувати стосунки із збірною Боснії і Герцеговини. Якщо вдасться здолати конкурентів, то у фіналі на співвітчизників очікуватиме переможець пари Ізраїль — Ісландія.

Півфінали заплановано провести 21 березня 2024 року, фінали — через п’ять днів, 26 березня.

Фото із соціальних мереж