Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України (ПКУ) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з ПКУ або податковими законами, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з ПКУ (пункт 15.1 статті 15 ПКУ). Про це нагадали в головному управлінні ДПС у Тернопільській області.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПКУ грошове зобов’язання платника податків — сума коштів, яку він повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов’язання та/або інше зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контрольні органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контрольні органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Підпунктом 14.1.156 пунктом 14.1 статті 14 ПКУ визначено, що податкове зобов’язання — сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим ПКУ та/або Митним кодексом України.

Податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені ПКУ, законами з питань митної справи (пункт 36.1 статті 36 ПКУ).

Підстави припинення виконання податкового обов’язку визначені пунктом 37.3 статті 37 ПКУ.

Платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПКУ для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених ПКУ (перший абзац пункту 57.1 статті 57 ПКУ).

Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі (у тому числі з використанням електронних грошей), окрім випадків, передбачених ПКУ або законами з питань митної справи. Для цілей ПКУ обов’язок платника податку щодо сплати податків та зборів на єдиний рахунок, визначений статтею 35 прим.1 ПКУ, вважається виконаним з моменту, коли ініціювання переказу є завершеним для такого платника податків згідно із Законом України «Про платіжні послуги» (пункт 35.2 статті 35 ПКУ).

Джерелами самостійної сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема, корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених статтею 87 ПКУ, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів (перший абзац пункту 87.1 статті 87 ПКУ).

Джерелом самостійної сплати грошових зобов’язань із податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в першому абзаці пункту 87.1 статті 87 ПКУ та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов’язань, що виникли до першого липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов’язаннями, що виникли до першого липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з рахунків платника податків, відкритих у банках, небанківських надавачах платіжних послуг (другий абзац пункту 87.1 статті 87 ПКУ).

Відповідно до першого абзацу підпункту 1 та підпункту 2 пункту 10 прим.2 розд. XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року за номером 1404-VIII «Про виконавче провадження», зі змінами впровадженими із 6 травня 2023 року Законом України від 11 квітня 2023 року за номером 3048-IХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану», тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX:

1) фізичні особи — боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на перше січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому підпунктом 1 пункту 10 прим.2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» закону за номером 1404. Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється;

2) юридичні особи — боржники, самозайняті особи (які використовують найману працю фізичних осіб), на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточних рахунків виключно для виплати заробітної плати в розмірі не більше п’яти розмірів мінімальної заробітної плати на місяць на одного працівника такої юридичної особи чи самозайнятої особи, а також для сплати податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Контроль за дотриманням встановлених законом вимог під час здійснення виплат покладається на службових осіб юридичної особи — боржника, самозайняту особу відповідно.

Враховуючи сказане, платник податків, на кошти якого накладено арешт органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем, зобов’язаний самостійно сплатити податкові зобов’язання власними коштами.

Фото пресслужби ГУ ДПС у Тернопільській області